Козацька рада

Козацька рада — загальні козацькі збори, на яких обирали козацьку старшину, вирішувалися адміністративні, судові та військові справи. У Запорозькій Січі Козацька рада була найвищим органом влади. За традицією вона збиралася на Новий рік — 1 січня, але в міру потреби скликалися і позачергові ради, на яких розглядалося широке коло питань або ж одне найнагальніше. У раді мали право брати участь всі без винятку козаки. Ще сучасники (Е. Лясота) вказували на існування фактично трьох Козацьких рад: загальної власне Козацької ради (кола), старшинської ради і так званої чорної ради, тобто ради рядових козаків. Г. Л. де Боплан зазначав, що гетьмани на Запорожжі дуже строгі, влада їх абсолютна, але вони нічого не чинять без військової ради. Д. Яворницький писав, що влада кошового отамана обмежувалася «звітом, гаслом і радою», причому без загальної ради кошовий отаман нічого не міг вдіяти. Старшина боялася козацької маси, а змальовані Д. Яворницьким картини того, як відбувалися Козацькі ради, демонструють народну стихію. Місцем проведення Козацької ради, як правило, була Січ, але в поході вона могла відбуватися будь-де.

У ході Національно-визвольної війни українського народу середини 17 ст. Козацька рада перетворюється у вищий законодавчий орган Гетьманщини — Генеральну військову раду. Участь у ній могли брати всі, хто належав до козацького стану, іноді делегації від міщан, запорожці, в окремих випадках — селяни. Число присутніх доходило до кількох тисяч. Постійного місця зборів Генеральної військової ради не було, найчастіше вона збиралася на Росаві (Київщина) та в Переяславі. Правильного голосування не було, рішення приймалися за згодою більшості, яку визначали приблизно. Козацька рада обирала гетьмана і вищу козацьку старшину, розглядала питання війни і миру, обговорювала зовнішньополітичні питання (зокрема про військові союзи з Московією 1654 p., Швецією 1657 p., Туреччиною 1669 p.), а іноді й справи внутрішньої політики та судочинства. Повноваження Генеральної військової ради частково конкурували з функціями гетьмана і ради старшин. Під час гетьманування Б. Хмельницького (1648—1657) рада скликалася рідше, у роки Руїни — частіше; спостерігалася тенденція перетворення її із суто військової козацької установи в державний орган Гетьманщини. Інколи Козацьку раду називали «сеймом», як у Речі Посполитій.

Із зміцненням гетьманської влади Козацькі ради скликалися рідше. Після відомої Чорної ради 1663 р. в Ніжині у ній брали участь лише представники від кошів. Ради втрачають свій демократичний характер і скликаються лише для санкціонування рішень, прийнятих старшиною. Під кінець 17 ст. Генеральна військова рада втратила значення центрального державного органу за рахунок переходу її повноважень до гетьмана і ради старшин. У 17 ст. Козацька рада стає лише формою урочистого військового параду при обранні нового гетьмана.