Козельський Яків Павлович

Козельський Яків Павлович (1729—1795) — український і російський політичний мислитель, просвітитель-демократ, юрист, філософ, математик, фізик. У 1744—1750 pp. — слухач Київської академії, 1751—1757 — слухач Петербурзької академічної гімназії, 1757—1766 — на військовій службі, 1766—1770 — секретар Сенату, 1770—1780 — член Малоросійської колегії у Глухові. Головна політологічна праця — «Філософічні пропозиції».

Послідовник французького сенсуалізму, прихильник ідей політичного лібералізму, палкий проповідник демократії, Козельський виступив проти схоластичних і теологічних уявлень про людину. Його політичним ідеалом було демократичне суспільство, засноване на приватній власності, здобутій особистою працею. Залишив після себе чимало праць у галузі політико-правової думки.

Загальну філософію Козельський поділяв на теоретичну (логіку і метафізику) і практичну, або моралістичну (юриспруденцію і політику). Юриспруденцію він визначав як «знання всіх можливих прав або правностей», а політику — як «науку запроваджувати праведні наміри найдосконалішими і притому праведними засобами у дійство». Одним з перших в імперській Росії Козельський підняв прапор боротьби за свободу слова і свободу друку. Він навіть досить різко критикував Вольтера за зверхнє ставлення до англійських міщан, що захоплювались читанням газет. Така зверхність, на думку вченого, була викликана тим, що Вольтер привласнив собі «привілеї на політику», а також тим, що «любов цього недосконалого політика до високорозумності подолала у ньому любов до людства». Можна знайти у творах Козельського і натяки про право людини на працю, на рівний розподіл її результатів. Залишається лише додати, що таке теоретичне обґрунтування широкого кола прав і свобод людини було здійснене цим українським та російським мислителем за 20 і більше років до появи американської і французької конституцій, до оприлюднення французької Декларації прав людини і громадянина 1789 р. і американського Білля про права 1791 р.