Конвенція про політичні права жінки 1952

Конвенція про політичні права жінки 1952 — міжнародно-правовий документ, прийнятий ГА ООН 20 грудня 1952 р. Набула чинності 7 липня 1954 р. Україна — учасниця Конвенції від 22 липня 1954 р. Документ є першим універсальним міжнародним договором, який визнає за жінками рівні з чоловіками політичні права. Складається з преамбули та 11 статей. У преамбулі підкреслюється прагнення договірних сторін дотримувати принципу рівноправності чоловіків і жінок, закріпленого у Статуті ООН, і всіма законними засобами забезпечувати проголошене в Загальній декларації прав людини 1948 р. (ст. 21) право кожної людини брати участь в управлінні своєю державою безпосередньо або через вільно обраних представників і право рівного доступу до державної служби, а також прагнення урівняти чоловіків і жінок у політичних правах.

Основний зміст Конвенції викладено в її перших трьох статтях. Передбачається, що жінки: мають право голосувати на всіх виборах на рівних з чоловіками умовах без будь-якої дискримінації (ст. І); можуть бути обрані на рівних з чоловіками умовах без будь-якої дискримінації до всіх встановлених національним законодавством установ, що вимагають публічних виборів (ст. II); на рівних з чоловіками умовах мають право без будь-якої дискримінації займати посади на громадській і державній службі та виконувати всі громадські і державні функції, встановлені національним законом (ст. III).

Конвенція не передбачила спеціального механізму контролю за виконанням державами своїх зобов’язань у галузі політичних прав жінок. Тому Економічна й соціальна рада ООН (ЕКОСОР) у своїй резолюції від 23 липня 1953 р. звернулася до держав — учасниць Конвенції з проханням раз на два роки подавати їй доповіді (звіти) про вжиті ними заходи стосовно виконання положень Конвенції.