Конституційна поправка

Конституційна поправка — форма внесення змін і доповнень до тексту конституції. Вперше термін з’явився у США. В науці його часто вживають як синонім термінів «конституційна реформа» (Іспанія), «акт про зміну конституції» (Бельгія), «перегляд конституції» (Росія) тощо. В Україні термін законодавчо не закріплений; натомість Конституція України 1996 р. передбачає можливість внесення змін до її тексту (ст. 154—159).

Вперше порядок внесення конституційної поправки до конституції було обговорено на Конституційному конвенті (25 травня — 17 вересня 1787 р.) і закріплено в ст. V конституції США. Всього до конституції США внесено 27 поправок (питання про внесення конституційних поправок розглядалися Конгресом США понад 10 тис. разів). Перші 10 конституційних поправок (Білль про права) запропоновані членом палати представників Дж. Медісоном (1809—1817 — президент США), були внесені на ратифікацію 25 вересня 1789 р. і згодом отримали підтримку штатів. Ратифікація завершена 15 грудня 1791 р.

Найпоширенішими способами внесення конституційних поправок є: затвердження поправок на референдумі (ст. 3 конституції Вірменії 1995 p.); затвердження їх більшістю суб’єктів федерації (ст. V конституції США); прийняття конституційних поправок кваліфікованою більшістю від конституційного складу парламенту (ст. 127—128 конституції Португалії 1976 р.; ст. 127—128 конституції Узбекистану 1993 p.); прийняття поправок обома палатами парламенту (ст. 46 конституції Ірландії 1937 p.); повторне прийняття конституційних поправок парламентом наступного скликання (ст. 137—139 конституції Нідерландів 1984 р.). Конституційна поправка має таку саму юридичну силу, як і основний текст конституції.