Конституція УСРР 1929

Конституція УСРР 1929 — одна з українських конституцій, затверджена XI Всеукраїнським з’їздом рад 15 травня 1929 р. Складалась із п’яти розділів: «Загальні положення»; «Про устрій Радянської влади»; «Про виборчі права»; «Про бюджет Української СРР»; «Про Герб, Прапор і столицю Української СРР». Перший розділ — це дещо перероблений текст Декларації прав трудящого і експлуатованого народу, взятий з Конституції УСРР 1919 p., який декларував повновладдя трудящих, диктатуру пролетаріату, скасовував приватну власність і експлуатацію людини людиною, ставив завданням держави перехід від капіталізму до соціалізму. УСРР проголошувалася соціалістичною державою робітників і селян. Принципове значення мали статті 2 і 3, де УСРР заявляла про входження до СРСР і зберігала за собою такі права: ухвалення власної Конституції, яка буде відповідати Конституції СРСР; територіальне верховенство; створення власних органів державної влади і державного управління; прийняття до громадянства Української СРР на основі єдності радянського громадянства; обрання повноважних представників України до Ради національностей ЦВК Союзу РСР та делегатів на Всесоюзний з’їзд рад; здійснення законодавства й управління в межах своїх повноважень; право на законодавчу ініціативу у вищих органах СРСР. Конституція на найвищому рівні закріплювала принцип верховенства загальносоюзних органів та загальносоюзного законодавства, що перетворювало проголошений суверенітет республіки у політичний міф.

Центральними органами влади в УСРР, як і за Конституцією 1919 p., залишались Всеукраїнський з’їзд рад робітничих, селянських та червоноармійських депутатів, ВУЦВК та РНК. Якщо за попередньою Конституцією з’їзди скликались двічі на рік, то тепер — один раз на 2 роки. Сесії ВУЦВК повинні були скликатися тричі на рік. Новим була поява серед вищих органів влади Президії ВУЦВК, до компетенції якої віднині належало видання декретів, постанов та розпоряджень і затвердження декретів та постанов Раднаркому УСРР. Президія набувала права законодавчої ініціативи у вищих органах влади СРСР, скасування будь-яких рішень РНК і наркоматів УСРР та окружних виконкомів. Місцевими органами влади вважались окружні й районні з’їзди рад робітничих, селянських та червоноармійських депутатів, які збирались один раз на рік, та їх виконкоми, які також створювали президії.

Щодо прав і свобод людини, то вони оголошувались, як і раніше, лише для трудящого люду. Конституція акцентувала на недопустимості пригнічення або обмеження рівноправності національних меншин на території УСРР, можливість користуватися всім рідною мовою, створення національних адміністративно-територіальних одиниць. Конституційно закріплювалось входження до складу УСРР Автономної Молдавської Соціалістичної Радянської Республіки.

Дія Конституції УСРР 1929 р. припинилася з прийняттям Конституції УРСР 1937 р.

Див. також Конституція.