Конституція УРСР 1937

Конституція УРСР 1937 — одна з українських конституцій, розроблена відповідно до Конституції СРСР 1936 р. комісією у складі Г. Петровського, С. Косіора, П. Постишева, В. Затонського, П. Любченка, Й. Якіра та ін. і затверджена Надзвичайним XIV Всеукраїнським з’їздом рад 30 січня 1937 р. У 13 розділах і 146 статтях Основного Закону закріплювалися суспільний лад, державний устрій, вищі органи державної влади УРСР та Молдавської АРСР, місцеві органи державної влади, бюджет УРСР, організація суду і прокуратури, основні права і обов’язки громадян, виборча система, герб, прапор, столиця, порядок внесення змін до Конституції. Конституція проголошувала перемогу соціалізму, непорушність соціалістичних виробничих відносин, морально-політичну єдність українського народу. УРСР віднині вважалася соціалістичною державою робітників і селян, де вся влада належить трудящим міста і села в особі рад депутатів трудящих. Але весь розділ про суспільний лад майже повністю відтворював відповідні положення Конституції СРСР 1936 р. Економічною основою УРСР проголошувалася соціалістична власність у вигляді державної та колгоспно-кооперативної власності й соціалістична система господарства, яка спрямовувалась на втілення принципів «хто не працює, той не їсть» та «від кожного — по здібностях, кожному — за його працю». Вищим органом державної влади ставала Верховна Рада УРСР, до компетенції якої відносилися затвердження народногосподарських планів і державного бюджету, керівництво всіма галузями народного господарства і соціально-культурного розвитку, встановлення, відповідно до законодавства Союзу РСР, місцевих податків, зборів і неподаткових доходів, законодавство про працю, організація суду, надання прав громадянства УРСР тощо. У період між сесіями Верховної Ради її функції покладались на Президію Верховної Ради, яка видавала укази, тлумачила закони республіки, контролювала роботу уряду, скасовувала рішення обласних рад у разі невідповідності їх законам, скликала сесії Верховної Ради, могла проводити референдуми, присвоювала почесні звання республіки, користувалась правом помилування. Верховна Рада створювала уряд республіки — Раду Народних Комісарів — як вищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади. РНК здійснювала керівництво народними комісарами республіки та іншими підпорядкованими їй інституціями, об’єднувала і спрямовувала діяльність уповноважених загальносоюзних наркоматів, вживала заходи щодо виконання народногосподарських планів, державного і місцевого бюджету, забезпечення громадського спокою, захисту інтересів держави, охорони прав громадян, контролювала діяльність РНК Молдавської АРСР та обласних виконкомів. На місцях функції державного управління повинні були виконувати обласні, міські, районні, сільські та селищні ради народних депутатів та їх виконкоми. Ради всіх рівнів мали тепер обиратися таємним голосуванням на основі загального, рівного і прямого виборчого права. Конституція вперше визначала порядок творення судових і прокурорських органів і головні принципи їхньої діяльності, що було ширмою в умовах безпрецедентного розгулу беззаконня і масових репресій. Це ж саме можна сказати і щодо статей, які проголошували найширші демократичні права і свободи людини.

Конституція з відповідними змінами діяла до 1978 р.

Див. також Конституція.