Конституція УРСР 1978

Конституція УРСР 1978 — остання з конституцій, що діяла до прийняття Конституції України 1996 р. Ухвалена на позачерговій VII сесії Верховної Ради Української РСР 20 квітня 1978 р. Складалася з преамбули і десяти розділів: «Основи суспільного ладу і політики Української РСР»; «Держава і особа»; «Національно-державний і адміністративно-територіальний устрій Української РСР»; «Ради народних депутатів Української РСР»; «Місцеві органи державної влади і управління Української РСР»; «Державний план економічного і соціального розвитку Української РСР і державний бюджет Української РСР»; «Правосуддя, арбітраж і прокурорський нагляд»; «Герб, прапор і столиця Української РСР»; «Дія Конституції Української РСР і порядок її зміни».

За Конституцією Українська РСР формально визнавалася суверенною радянською соціалістичною державою (ст. 68), але об’єднаною в єдину союзну багатонаціональну державу. Зазначалось також, що Українська РСР зберігає за собою право вільного виходу з СРСР (ст. 69), але не було передбачено механізму такого виходу, що також свідчило про формальний характер проголошеного суверенітету.

Відповідно до ст. 10 економічну основу Української РСР становила соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Акцент при цьому зроблено на державній власності, що характерно для командно-адміністративної системи. Було передбачено приватну власність громадян на трудові доходи, предмети вжитку, жилий будинок тощо (ст. 13). Конституція закріплювала керівну роль КПРС у житті суспільства і держави (ст. 6), не передбачала багатопартійності й політичного плюралізму.

Таким чином, Конституція УРСР 1978 р. виходила з тієї політичної і економічної ситуації, яка була в республіці на час її схвалення. В ній було чимало прогресивних, демократичних норм, але в цілому вона була пронизана ідеями тогочасної командно-адміністративної системи.

Див. також Конституція.