Контрасигнування актів глави держави

Контрасигнування актів глави держави (від лат. contra — проти і signare — позначати, засвідчувати печаткою) — скріплення підписом глави уряду і/або окремого члена уряду акта глави держави. Без такого підпису акт недійсний. У різних країнах сфери застосування інституту контрасигнування актів глави держави неоднакові. У країнах з парламентарними формами державного правління контрасигнуються усі або майже всі акти президента або монарха, у т. ч. рішення про призначення глави і членів уряду, розпуск парламенту, повернення законопроекту (ухваленого парламентом закону, але не промульгованого главою держави) на повторний розгляд у парламенті тощо. Інститут контрасигнування актів глави держави, що застосовується в такому обсязі, містить суперечності. Найбільше запитань виникає з приводу вимоги скріплення підписом глави уряду рішення глави держави про його ж таки призначення. Особливо це стосується ситуації, коли глава уряду контрасигнує акт про своє призначення ще до прийняття присяги або до інших дій, які засвідчували б офіційне зайняття ним посади. Підпис відповідної особи під актом про її призначення є, по суті, підтвердженням прийняття цього призначення.

Не менші суперечності можуть виникнути і з приводу контрасигнування актів глави держави про розпуск парламенту. Досить реальною є ситуація, коли члени уряду, що скріплюють своїм підписом відповідний акт, не мають довіри парламенту. Тому в деяких країнах глава держави не чекає ініціативи з боку уряду і сам пропонує йому визначитися з приводу розпуску парламенту. Це підносить роль глави держави у використанні його повноважень на вищий рівень. У президентських республіках президент видає акти на свій розсуд і без будь-якого контрасигнування. У країнах зі змішаною формою державного правління, зокрема в тих, де глава держави наділений за конституцією більш-менш широкими й реальними владними повноваженнями, сфера застосування інституту контрасигнування актів глави держави так чи інакше обмежена. У ст. 106 Конституції України визначено коло актів Президента України, що мають бути скріплені підписами Прем’єр-міністра України й міністра, відповідального за акт та його виконання. Усі інші акти Президент видає на власний розсуд і без контрасигнування з боку глави і членів уряду.

Сам же інститут контрасигнування не можна сприймати однозначно й пов’язувати з відсутністю у глави держави відповідних владних повноважень. Як свідчить світова державно-правова практика, такий зв’язок далеко не завжди наявний. Призначення контрасигнування, яке має давню історичну традицію, започатковану ще у феодальні часи, виявляється насамперед у тому, щоб зняти з глави держави політичну (конституційно-правову) відповідальність за прийняті ним рішення й покласти її на уряд та його окремих членів.

Існує й інше трактування цього інституту, за яким контрасигнування забезпечує гарантії проти зловживань повноваженнями з боку обох сторін, що ставлять свої підписи. У конституційній теорії також прийнято, що відповідний підпис компетентного члена уряду може лише засвідчувати законність видання акта глави держави, його відповідність вимогам основного закону. Інститут контрасигнування актів глави держави є важливою складовою державно-правової практики країн з парламентарними і змішаною республіканською формами державного правління.

Поняття «контрасигнування» іноді вживається і для позначення практики скріплення актів глав урядів окремими міністрами, що має місце в ряді країн. Така практика засвідчує наявність колективної відповідальності всіх членів уряду, що ґрунтується на їх солідарності щодо здійснення певних дій.