Контреліта

Контреліта (від лат. contra — проти і франц. elite — краще, відбірне) — опозиційна щодо панівної політичної еліти частина бюрократії, соціальна група, яка виборює право на входження в еліту або ж створення нової еліти; суб’єкт політики, який діє досить організовано (легально чи нелегально, явно чи приховано) і прагне прибрати владу до своїх рук або передати її іншій політичній силі.

Досвід історії свідчить, що один і той же панівний клас не є водночас домінуючим в усіх сферах суспільного життя: історично прогресивний клас панує, як правило, в економічній та ідеологічній сферах, а історично відживаючий клас — у сфері державної влади. На етапі формування капіталізму класові феодалів, що володів державною владою, протистояв прогресивний клас буржуазії (або, за сучасною термінологією, контрклас), що домінував у економічній та ідеологічній сферах. За нинішніх умов, коли у розвинених країнах іде процес переходу до постіндустріальної стадії розвитку і можливо припустити, що правлячій еліті, яка безпосередньо володіє владою і здійснює її, може протистояти, наприклад, як контреліта група політичного тиску, або може виникнути протистояння між належними до різних політичних партій фракціями політичної еліти, члени яких входять як у правлячу еліту, так і в групу політичного тиску, у цьому випадку фракцію, яка становить більшість, можна назвати елітою, а фракцію, що перебуває в опозиції, — контрелітою.

На сучасному етапі суспільно-політичного розвитку контреліту утворюють здебільшого політичні функціонери або певна їх частина, що прагне послабити владу панівної еліти (наприклад у парламенті) і взяти на себе частину її функцій. Для нинішньої України це особливо характерно, оскільки в її політичній системі наявна абсолютна інтеграція адміністративної та політичної влади. Однак у політиці можливе також виникнення ситуації, коли контреліту репрезентує соціальна група, яка не входить до складу панівних сил і не прагне увійти в нову еліту, а прагне лише позбавити існуючу еліту політичної влади і створити нову, прогресивнішу групу добірних сил для оптимального здійснення політичної влади.

Головною метою політичної діяльності контреліти є відвоювання влади у панівної еліти. Однак взяття влади з рук правлячої еліти з метою її привласнення або передачі до рук іншої політичної сили не є єдиною метою контреліти. Сили, що змагаються за владу, прагнуть захопити до своїх рук державну машину нерідко для того, щоб реалізувати певну політичну доктрину, концепцію, програму. У разі, коли контреліта перебуває у стадії свого формування, вищеозначене завдання виконують угруповання політичної еліти засобом здійснення поступової модифікації політики держави у потрібному їм напрямі. Методи і засоби дій, до яких вдається контреліта, включають широкий спектр політичних засобів, серед яких найпоширеніші: політична пропаганда своїх цілей та ідеологічна боротьба зі своїми супротивниками в засобах масової інформації, формування громадської думки; створення політичних партій і участь у виборах; боротьба всередині державних органів і парламентська діяльність; створення груп політичного тиску; використання механізмів криптократії, тобто підойм таємної, передусім фінансової, влади; організація повстанських підпільних груп. Контреліта може поділятись на помірковану й радикальну, конструктивну і деструктивну, явну і приховану.

Для контреліти в Україні на сучасному етапі в цілому характерні надзвичайна невиразність її інтересів та слабкість політичної волі. Найконструктивніша (нечисленна) її частина намагається діяти (без більш-менш значного успіху в населення) під гаслом обмеженої співпраці з правлячою елітою, переважно в законодавчих та дорадчих органах, не допускаючи в суспільній свідомості щонайменшого ототожнення себе з елітою, зосереджуючи свої зусилля на творенні впливових незалежних громадсько-політичних інституцій.

Див. також Еліта політична, Опозиція.