Контроль міжнародний

Контроль міжнародний — метод нагляду за виконанням договірних зобов’язань, який сприяє досягненню цілей договору, запобіганню та виявленню порушень щодо положень цього договору і забезпечує його дотримання.

Контрольні механізми, які передбачаються положеннями міжнародних договорів, мають особливості, що зумовлені як специфікою їх створення і функціонування, так і специфікою взаємодії з інституціональними підрозділами системи ООН. Зокрема, такі механізми встановлені у Міжнародній конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1965 p., Міжнародних пактах з прав людини 1966 p., Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 p., а також у низці інших договорів. Характерна особливість зазначених документів полягає в тому, що в них передбачається створення спеціальних автономних органів для контролю за виконанням зобов’язань, які були прийняті державами-учасницями. Ці органи є імплементаційними органами держав-учасниць міжнародного договору і мають повну незалежність у питаннях, що стосуються контролю за його виконанням. Так, відповідно до ст. 8 Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, держави-учасниці створили Комітет з ліквідації расової дискримінації, який складається з 18 експертів, що виступають у статусі особи. Держави-учасниці Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, реалізуючи передбачені частиною IV заходи щодо його виконання, заснували Комітет з прав людини, який також складається з 18 членів. Зазначені комітети виконують контрольні функції шляхом аналізу доповідей та інформації, отримуваної від держав-учасниць, а також шляхом формулювання пропозицій і рекомендацій загального характеру про вжиття державами-учасницями заходів для реалізації зобов’язань, передбачених цими договорами. Контрольний механізм цих договорів діє ефективно, і непрямий контроль за виконанням державами-учасницями взятих зобов’язань відповідає вимогам основних принципів і норм міжнародного права.