Контрреволюція

Контрреволюція (від франц. contre — проти й revolution — революція) — активна боротьба реакційних (повалених) класів і соціальних груп, які сходять з історичної арени, проти революційних перетворень, їхня реакція на революційний процес. Контрреволюцію не слід ототожнювати з реакцією і консерватизмом. Політична реакція є соціально-політичною позицією класів або прошарків, що сходять з історичної арени. Консерватизм — це отримання владою процесу розвитку, консервація попередніх форм політичного життя й політичної діяльності (як ефективних, так і віджилих форм). Контрреволюція прагне реставрувати старі віджилі суспільні відносини, зберегти владу реакційних політичних сил, відновити попередні, усунуті революцією форми владарювання, припинити глибинні процеси соціально-політичного оновлення, протидіяти можливості створенню нового ладу і відповідних йому форм влади. Методами контрреволюції є насильство, терор, саботаж, ідеологічні диверсії, підривна агітація тощо. Контрреволюція нерідко використовує мілітаристські форми досягнення влади, які являють собою захоплення політичної державної влади за допомогою військової сили, застосовуючи внутрішні, а також зовнішні військові сили аж до сприяння завоюванню країни іншою державою. Формою захоплення влади за участю військових є різного роду політичні перевороти, причому участь військових може бути активною (з використанням зброї) або пасивною, в разі вдалого контрреволюційного перевороту (без збройної боротьби). Однією з форм контрреволюції може бути військова змова. Ця форма забезпечує встановлення військовими влади, яка не обмежена законами, спирається насамперед на військову силу і виражає передусім інтереси військовослужбовців (переважно генералітету й старших офіцерів), усього військово-промислового комплексу. Встановлення влади у будь-якій формі негативно, антидемократично впливає на формування і функціонування елементів політичної системи суспільства, на її діяльність як цілісності. Перемога контреволюції нерідко призводить до загальної соціально-політичної кризи, зумовлює падіння виробництва, поглиблення криміногенної ситуації, стримує суспільний розвиток. Контрреволюція виступає, як правило, головною причиною громадянської війни. Запобігти контрреволюції можна тільки об’єднаними зусиллями всіх демократичних політичних сил даної країни, активною участю у політичному процесі всього свідомого, демократично налаштованого населення країни.