Концептуалізм

Концептуалізм (від лат. conceptus — думка, поняття) — один з основних напрямків у розв’язанні проблеми загальних понять. У давні часи концептуалізм був репрезентований у гносеології стоїцизму, представники якого вважали, що загальне існує лише за допомогою окремого.

У середні віки першим представником концептуалізму був П. Абеляр (1079—1142), який вважав, що загальне має значення для пізнання великого класу інваріантів, розширюючи осягнення суті прояву індивідуальності. Але як таке загальне існує лише в мисленні. Найпослідовнішим із концептуалістів середньовіччя був учень Абеляра Іоан із Солсбері (бл. 1110—1180) — головний представник Шартрської школи, автор робіт із суспільного життя й політики («Полікратіус») та з теорії логіки («Металогікус»). Іоан спростовує позицію схоластів-реалістів про існування в природі реальних родів і видів, доводячи, що загальне — тільки притаманний розумові спосіб, за допомогою якого він розкриває подібність і схожість між речами. Це був один з ранніх виразів емпіричної реакції проти схоластичного реалізму.

Впливовим напрямком гносеології концептуалізм стає у Новий час. Найвизначнішим його представником був Д. Локк (1632—1704), головною працею якого з філософії був «Досвід про людський розум», з політики — «Два трактати про управління державою». Щодо розв’язання проблеми загальних понять Д. Локк вважав, що реально існує лише індивідуальне. Поняття родів та видів виникло через те, що індивідуальні речі можуть бути подібними. І коли ми їх підводимо до визначального поняття, вони набувають тим самим загального значення. Смисл цієї операції полягає в потребі класифікувати та узагальнювати, а не в тому, щоб пізнати загальну сутність. Французький філософ Е. Б. Кондільяк (1715—1780) заперечував можливість вироблення загальних принципів, що охоплюють усі явища природи, суспільства та душі. На його думку, існують лише принципи даного ряду фактів, які й є виділенням того загального, що в них існує.

Концептуалізм відіграв прогресивну роль у боротьбі зі схоластичним реалізмом. Однак, на відміну від номеналізму, він визнавав існування у людському розумі досвіду загальних понять, концептів як особливої форми пізнання дійсності.