|
Крижанич Юрій (1618—1683) — релігійний і політичний діяч, просвітитель, вчений-енциклопедист, видатний представник соціально-політичної думки південних слов’ян, хорват за походженням. У багатоманітній науковій спадщині Крижанича одне з найважливіших місць займають твори в галузі політичної думки: «Політика» або «Політичні думи» (1663), «Роздуми про народ», «Розмова про владарювання» та ін. У «Політиці» головним є аналіз таких категорій, як «політика», «держава», «влада», «самоврядування» та ін. Політику він виводить з етики і визначає як науку про управління народом, яка вчить «справедливо, справно і достойно» управляти людьми, містами, країнами. Економічною основою держави Крижанич вважав її багатство, політичною — її воєнні сили і могутність, ідеологічною — її мудрість, законопорядок. Політику він визначав як «найблагороднішу з усіх наук і всім наукам господиню». Надаючи великого значення ролі правителів, Крижанич підкреслював, що їх обов’язок — зробити народ щасливим. Найбільшим гріхом правителів він вважав тиранство. Крижанич вважав, що просвітницький вплив на правителя може змінити на краще весь хід історії. Значну увагу Крижанич приділяв політичним проблемам слов’ян, виступав за їх відродження та єдність, намагався, зокрема, розробити загальнослов’янську мову. Подорожуючи до Росії, Крижанич певний час перебував в Україні (Львів, Ніжин, Батурин, Переяслав, Путивль та ін.). У «Політичних думах» розглядав проблеми українського народу («черкасів»), підкреслював, що причиною неприхильності «черкасів» до Москви є її політика щодо «Малоросії». Від імені українського козака («в особі черкаса») написав «Беседу ко черкасам», в якій виклав свої погляди на те, «как нужно обходиться с черкасами и вести дела». Наукова спадщина Крижанича стала надбанням суспільно-політичної думки.
|
|
