Культ особи

Культ особи (від лат. cultus — шанування, поклоніння) — єдиновладдя тоталітарного типу, часто релігійного характеру, що означає раболіпство, сліпе поклоніння божеству. Витоки культу особи слід шукати в одній з найдавніших, досить поширених форм релігії — обожнюванні мертвих. Наприклад, у Стародавніх Греції, Римі, Китаї, Індії небіжчикам поклонялися як богам, тут формувалися особливі обряди, з яких складався культ пращурів. Поклоніння сучасників перед особистостями і віровченням Будди, Христа, Магомета переросло в їх обожнювання, а культ їхніх осіб, у свою чергу, сприяв розвитку трьох великих світових релігій. Однак в історії є немало й інших прикладів надмірного звеличування окремих особистостей, в т. ч. поза релігійною сферою. Це стосується насамперед сфери влади. Так, відомі поклоніння перед царями, полководцями, видатними діячами того чи іншого суспільства. Слово «володар» у Стародавньому Римі означало ставлення рабів до хазяїна. При імператорі Октавіані Августі кожен рік проголошувалася присяга на вірність усьому, що було й буде зроблено державцем. Усі римські цезарі (після Нерона) мали безмежну владу. Ідеї безмежної влади укорінилися у владних структурах різних країн у подальші часи і завдали значної шкоди поступальному розвиткові народів і країн. Народи колишнього Радянського Союзу пережили культ особи Й. Сталіна, який спочатку був одним з керівників комуністичної партії, а з 1924 до 1953 р. її одноосібним лідером і єдиновладним правителем держави. Й. Сталін мав специфічний, нічим і ніким не обмежений вплив на розвиток ідеології, політики, економіки країни. Фактично в ці роки партійно-державний апарат перетворився на політико-ідеологічний механізм продукування і забезпечення його культу особи. Політичне й суспільне життя в умовах тоталітаризму повністю ідеологізується, пріоритет надається командно-адміністративним методам управління. Відбувалося прижиттєве „надзвичайне звеличування особистості Й. Сталіна. Його міфологічне обожнювання в ідеології поєднувалося з придушенням інакомислення, опозиції (аж до масового фізичного винищення людей). Систематично у величезних масштабах здійснювалися жорстокі репресії, грубо порушувалися норми демократичного життя, законність, права і свободи громадян. Культ особи Й. Сталіна став прикладом для інших сталінських і неосталінських культів. Наслідки його можна простежити в діяльності сталінських функціонерів, лідерів післясталінського часу — керівників колишнього СРСР та інших соціалістичних країн. Таким чином, культ особи як феномен суспільно-політичного розвитку нетерпимий до будь-якого опору, узаконює будь-яке беззаконня. Передумовою його виникнення є знищення політичних противників і усунення критики на адресу вождя, правителя. В умовах політичного режиму з культу особи здійснюється «чистка» державного апарату й армії, насаджується вірнопідданство, здійснюються перестановки всередині правлячої еліти. Від культу особи не застраховане жодне суспільство, яке розвивається недемократичним шляхом, використовує нелегітимні способи концентрації й здійснення політичної влади.

Див. також Авторитет політичний, Харизма.