Культура

Культура (від лат. cultura — обробка, виховання, освіта, облагородження) — сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством упродовж його історії та різноманітних форм діяльності, спрямованої на їх виробництво, засвоєння та застосування. Поняття культури фіксує якісну відмінність людської життєдіяльності від біологічних форм життя, а також істотну своєрідність історично конкретних форм цієї життєдіяльності на різних етапах історичного розвитку, в межах певних епох, суспільно-економічних формацій, етнічних і національних спільнот (антична культура, буржуазна культура, російська культура, українська культура та ін.). Поняття культури характеризує також особливості свідомості, поведінки, діяльності людей у конкретних сферах життя суспільства (культура праці, культура спілкування, художня культура, кульутра побуту, політична культура та ін.).

Основою функціонування і розвитку культури є суспільно-історична практика, насамперед суспільне виробництво, зокрема його економічний базис. Але їй властива відносна самостійність, яка виявляється у спадкоємності, взаємодії культури різних народів і націй. Значний вплив на розвиток, зміст і характер культури справляють особливості історичної епохи, специфіка географічного середовища, національний характер і психологічний склад того чи іншого народу. Кожній суспільній формації й епосі відповідає свій тип культури, який змінюється зі зміною суспільних відносин, що не виключає успадкування, розвитку в системі нових суспільних відносин, досягнень попередньої культури. Відповідно до поділу людської діяльності на матеріальну і духовну розрізняють матеріальну і духовну культуру. Матеріальна культура — система цінностей, які є продуктом матеріального виробництва, які задовольняють матеріальні потреби людей (знаряддя праці, житло, одяг, транспорт, зв’язок тощо), а також діяльність щодо створення названих цінностей. До духовної культури належать духовні цінності (форми суспільної свідомості, наукові теорії, твори художньої літератури, образотворчого мистецтва, соціальні норми та ін.), які виконують регулятивну, прогностичну та інші суспільні функції, і відповідні форми людської діяльності. Головними сферами духовної культури є наука, освіта і мистецтво. У духовній культурі знаходять свій вияв і задоволення духовні потреби та інтереси, естетичні та інші духовні уподобання людей. Важливою складовою частиною духовної культури є культура політична. Між політичною культурою та іншими структурними елементами духовної культури, як і між політикою і культурою взагалі, існують взаємозв’язок і взаємодія. Культура постійно впливає на засоби здійснення політичної влади, сама ж вона значною мірою розвивається залежно від політики та її змін.

Див. також Культура влади, Культурна політика, Політична культура.