Лідерство політичне

Лідерство політичне (від англ. leader — ведучий, керівник) — процес взаємодії між людьми, в ході якого наділені реальною владою авторитетні люди здійснюють легітимний вплив на суспільство (чи певну його частину), котра добровільно віддає їм частину своїх політико-владних повноважень і прав.

Перші спроби осмислення проблеми лідерства політичного сягають античних часів. Геродот, Плутарх, Тіт Лівій та інші античні мислителі помітили, що там, де складається будь-яка суспільність, неодмінно знаходяться й свої лідери — найдосвідченіші, найсильніші й найсміливіші люди, які дістають підтримку і визнання своїх співплемінників, громадян. У героях, монархах і полководцях вони вбачали справжніх творців історії. Великого значення проблемі лідерства політичного надавали також визначні політичні мислителі наступних часів, такі, як Н. Макіавеллі, Т. Карлейль, Р. Емерсон, Ф. Ніцше, Г. Торд та ін., вкладаючи, справді, неоднаковий зміст у це поняття, але сходячись у тому, що лідерство є своєрідною соціально-історичною потребою людей в організації своєї діяльності.

У сучасній політології лідерство політичне не має однозначного тлумачення. У різноманітних підходах воно тлумачиться по-різному: як вплив, авторитет, влада і контроль над іншими; своєрідне підприємництво, що здійснюється на політичному ринку, де «підприємці» в конкурентній боротьбі обмінюють свої соціальні програми і способи вирішення суспільних завдань на керівні посади; символ спільності й зразок політичної поведінки групи, здатний реалізувати її інтереси за допомогою влади; набір особистісних соціально-психологічних якостей лідера; функція певної ситуації і т. ін. Внутрішнє потенційне багатство лідерства політичного відображається в його типології. Однією з найпоширеніших типологій є запропонована М. Вебером, в основу якої покладено типи суспільного правління. Відповідно до цього Вебер розрізняє: традиційне лідерство, засноване на звичаї, традиції, яке передбачає віру підлеглих у те, що влада законна, оскільки існувала завжди; раціонально-легальне, яке передбачає наявність лідерів, обраних демократичним шляхом; харизматичне, засноване на вірі мас в особливий «дар благодаті», видатні якості та здібності до правління окремих лідерів. Якщо в основі першого типу лідерства політичного лежить звичка, другого — розум, то харизматичний тип лідерства спирається на віру й емоції, що може утворювати ситуацію сліпого поклоніння мас, продукувати умови, коли індивідуальні якості лідера відіграють другорядну роль у формуванні його харизми. Окрім вищеназваної типології, в сучасній політичній науці існує значна кількість інших класифікацій, згідно з якими політичні лідери поділяються на: правлячих і опозиційних; революціонерів, реформаторів і консерваторів; формальних і неформальних; кризових і рутинних; великих і малих; пролетарських, буржуазних, дрібнобуржуазних; загальнонаціональних та регіональних і т. ін. До найважливіших функцій лідерства політичного належать: інтеграція суспільства, громадян, об’єднання мас довкола спільних завдань і цінностей; знаходження і прийняття оптимальних політичних рішень; захист мас від беззаконня, самоуправства бюрократії, підтримка суспільного порядку; налагодження системи постійного політичного зв’язку з масами, запобігання відчуження громадян від політичного керівництва; ініціювання оновлення, генерування оптимізму й соціальної енергії, мобілізація мас на реалізацію політичних цілей; легітимація суспільно-політичного устрою.

Кожному етапу суспільного розвитку, кожному класу, соціальній групі, кожній політичній системі й політичному режиму властиві свої методи формування, виховання й рекрутування політичних лідерів. За умов тоталітаризму й авторитаризму лідерів у сучасному загальнодемократичному розумінні не існує, а є диктатори, номенклатура і бюрократія, які прориваються до влади не за законами лідерства політичного, а за правом і правилами сильнішого. В Україні лідерство політичне тільки з досягненням нею незалежності опинилося в центрі уваги політичної науки і державотворчої практики.

Див. також Імідж політичний, Політика і людина, Функціонер у політиці, Харизма.