Лобізм

Лобізм (від англ. lobby — кулуари) — діяльність соціальних груп, які відстоюють свої особливі політичні інтереси; групи тиску на органи законодавчої і виконавчої влади. Лобізм виник як специфічний інститут політичної системи США для впливу приватних та громадських організацій («груп тиску») на процес ухвали рішень органами державної влади з питань внутрішньої і зовнішньої політики.

Лобізм у США має на меті домогтися від Конгресу США, Білого дому, міністерств та відомств, законодавчих зборів та виконавчих органів штатів ухвалення або неухвалення тих чи інших законодавчих чи адміністративних актів. Постійні представництва лобістів у Вашингтоні та столицях американських штатів є характерною рисою політичного життя у США. Так, тільки у Вашингтоні налічується близько 15 тис. лобістів (причому це лише виконавці на заключному етапі, на яких працюють тисячі різних спеціалістів та функціонерів), а в цілому на лобізм тут щорічно витрачається, за офіційними даними, бл. 1 млрд. дол. і стільки ж — на створення громадської думки на користь лобістських заходів. Практично всі великі корпорації, підприємницькі союзи, професійні асоціації, громадські та різні спеціалізовані організації, профспілки мають у своєму складі особливі підрозділи, що займаються тільки лобістською діяльністю і налічують (залежно від потужності організації) від кількох десятків до кількох сотень чол. Зовні лобізм виявляється в наданні членам законодавчих чи урядових органів інформації, статистичних та інших матеріалів, доповідних записок з обґрунтуванням точки зору даної організації на той чи той законопроект, у виступах перед комісіями державних органів і т. ін. Однак, за визнанням американських державознавців, діяльність лобістів включає і такі способи впливу, як забезпечення законодавців готовими текстами законопроектів для внесення до законодавчого органу, організацію «масових» телеграм чи листів з місць до членів конгресу або урядових органів за той чи інший захід чи проти нього, налагодження особистих контактів із членами законодавчих і виконавчих органів у кулуарах конгресу або законодавчих зборів штатів, «умовляння», «обмін послугами», пригощання в ресторанах і, нарешті, прямий підкуп. Найпридатнішими на роль лобістів вважаються колишні члени конгресу або законодавчих зборів штатів, які підтримують зв’язки зі своїми колишніми колегами, а також досвідчені адвокати, які близько знайомі із закулісним життям законодавчих та урядових установ. Послуги таких лобістів високо оплачуються. Численні скандали, пов’язані з корупцією законодавчих органів, викликають серйозне невдоволення широкої громадськості, і це примушує конгрес США та місцеві законодавчі органи вживати ряд заходів для контролю над лобізмом. Так, у ряді штатів, а потім і відповідно до федерального закону 1946 р. були ухвалені законодавчі акти, які вимагають обов’язкової реєстрації лобістських організацій з точним означенням організації, котру вони представляють, кошторису витратних статей на «лобіювання», підсумків витрат кожної сесії законодавчого органу та ін. Відповідно до федерального законодавства існують т. зв. «комітети політичної дії», які ставлять під контроль громадськості збір коштів на проведення виборчих кампаній, що широко використовуються лобістськими організаціями для обрання в законодавчі органи «потрібних» їм людей. Однак ці заходи дають обмежені результати у зв’язку із широкими фінансовими можливостями та політичними зв’язками, котрі мають у своєму розпорядженні лобісти. Своєрідним різновидом лобістської діяльності в останні роки є іноземний лобізм, суть якого полягає в тому, що зарубіжним урядам, бізнесменам та різним приватним організаціям офіційно дозволено (при дотриманні відповідних правил) впливати недипломатичними методами на органи державної влади США з метою домогтися від них тих чи інших рішень. У ролі таких лобістів («іноземних агентів», як їх називають у США) виступають найвпливовіші американські юридичні пропагандистські і професійно-лобістські фірми та їхні співробітники. У 1966 р. конгрес США схвалив поправки до прийнятого ще в 1938 р. закону про реєстрацію «іноземних агентів». Закон вимагає, щоб особи та організації (як американські, так і іноземні), що працюють на користь іноземних наймачів недипломатичним шляхом та отримують за це плату, реєструвалися в Міністерстві юстиції як іноземні агенти та регулярно подавали туди звіти про свою діяльність. У даний час сотні урядових та приватних організацій з десятків країн звертаються за послугами до американських лобістів. Іноземний лобізм використовується для вибивання американської військової, економічної та політичної допомоги, в першу чергу нестабільним диктаторським режимам та вигнаним зі своїх країн різного роду емігрантським угрупованням.

Політична практика американського лобізму активно поширюється в інших країнах. В Україні лобізм перебуває на стадії становлення й характеризується діяльністю різних груп тиску, котрі здійснюють вплив на законодавчу й судову влади, діють при державних органах, всередині й зовні останніх.

Див. також Громадські організації та рухи, Груп теорія, Групи інтересів, Групи тиску.