Маргіналізація

Маргіналізація (від лат. marginalis — межа, узбіччя) — неповний, незавершений перехід людини в нове соціальне середовище, в якому вона втрачає попередні соціальні зв’язки й не може повною мірою пристосуватися до нових умов життя. Відповідно маргіналами вважаються соціальні верстви, які внаслідок різних змін у суспільстві, нестабільності соціально-політичних відносин або нещасливих обставин в особистому житті виходять за межі тієї чи іншої соціальної спільноти й опиняються або на периферії суспільних зв’язків, або ж на межі тієї чи тієї сталої соціальної групи.

У сучасному світі маргінальний статус став «нормою» існування значної кількості людей. Це пов’язано не тільки з погіршенням соціально-економічних умов існування трудових верств населення, а й з негативними наслідками швидкої урбанізації, масової міграції населення, інтенсивною взаємодією між носіями різнорідних етнокультурних і релігійних традицій, розмиванням вікових культурних бар’єрів. Статус маргінала, як правило, асоціюється із занепадом, депресією, відчаєм. Роздвоєння свідомості, втрата соціальних і політичних орієнтирів, легкий перехід до агресії або апатії робить маргінала зручним об’єктом для політичного маніпулювання.

Процес маргіналізації є політично небезпечним, оскільки він сприяє створенню антигромадських об’єднань із сумнівною системою цінностей. До того ж останнім часом у політиці спостерігається поширення спроб маргінальних верств нав’язувати свою волю суспільству, деструктивно впливати на владні структури, дестабілізувати соціально-політичну ситуацію.