Масова політична свідомість

Масова політична свідомість — притаманний значній кількості людей (масам) особливий тип політичної свідомості, який становить сукупність політичних ідей, уявлень, норм, звичаїв, поглядів, стереотипів, у т. ч. ілюзорних почуттів, котрі відображають ті чи ті сторони життя суспільства. Різного роду підходи до осмислення даного поняття зустрічаються в науковій літературі, починаючи з 19 ст.; ґрунтовно його починають розглядати з 30-х pp. 20 ст.

Починаючи з 1960-х pp. поняття «масова політична свідомість» як складник більш узагальнюючого поняття «масова свідомість» переживає друге народження, а з другої пол. 1980-х pp. воно запроваджується в науковий апарат політичної та близьких до неї наук. Масова політична свідомість стала предметом спеціального аналізу у творах Г. Тарда. Психологічне обґрунтування поведінки мас і масової свідомості можна знайти в праці Г. Лебона «Психологія народів і мас» (1896). На його думку, вирішальну роль у соціально-політичних процесах відіграють емоції, а не розум. За Г. Лебоном, поведінка людей «серед натовпу» — це форма «масового психозу». Поняття масова політична свідомість опрацьовували М. Вебер, К. Манхейм, Р. Ліпсет, Д. Рісмен, З. Фрейд, X. Ортега-і-Гассет, Е. Фромм.

У працях західних політологів поняття «маса» застосовується як психологічний термін, що базується на емпіричному досвіді сучасної людини, підпорядкованому пристрастям. Поняття «маса» розглядається як втілення стадності, шаблонності, безпорадності, уніфікованості, втілює відчуження від інтелектуального акту мислення. Праці західних політологів щодо масової політичної свідомості пропагували М. Ковалевський, М. Кареєв, В. Хвостов, Л. Петражицький, Е. В. де Роберт, П. Сорокін, К. Михайловський. В. Бехтерєв запровадив у науковий обіг поняття «суб’єктивної групової свідомості». У сучасній філософській думці до поняття масова політична свідомість звертається російський філософ Б. Грушин.

Осмислення масової політичної свідомості є суттєвим для політики, оскільки воно є своєрідним фокусом, у якому сходяться всі суттєві зрізи суспільного буття і суспільної свідомості (як позитивні, так і негативні). Політична поведінка мас є стихійним, тілесно-безпосереднім самопочуттям людини. Масова політична свідомість — це аморфне, нестійке утворення, суперечливе і розмите, розірване і дорефлексивне чи позарефлексивне, здатне до несподіваних і швидких змін. Як типові ознаки масової політичної свідомості можна виділити: статичність, безсистемність, однобічність розуму, стереотипність мислення, нетерпимість, безвідповідальність, міфологізацію свідомості, схоластичність, ситуативність, монологічність суджень, нездатність до діалогу. Стереотипи масової політичної свідомості — природний продукт політичної соціалізації як процесу включення людини в політичну сферу життя суспільства і формування певного типу політичної культури. Масова політична свідомість є реальним станом великих соціальних груп, страт суспільства в цілому, який продукує всі наявні суперечності кризової свідомості. Масова політична свідомість включає такі її різновиди: консервативна, ліворадикальна, анархо-синдикалістська, демократична, популістська, конформістська, охлократична, праворадикалістська, націоналістична. Вона також може бути прогресивною і реакційною, перебувати у різних стосунках з офіційними позиціями, структурами і символами пропаганди.

У більшості населення посттоталітарного українського суспільства ще не пробуджені, не сформовані власні конкретні, більш-менш усвідомлені соціальні інтереси. Тому серед стереотипів масової політичної свідомості минулого панують міфи про втрачений соціальний порядок, ставлення до рівності як до рівного споживання матеріальних благ, ідеал суспільного прогресу як боротьба «за» і «проти» і т. ін. У цілому вплив масової політичної свідомості на вибір шляхів розвитку України слід розцінювати швидше як позитивний, пам’ятаючи, що цей стан має здатність до швидких змін. З огляду на це українські політики повинні знати настрої мас, передбачати потреби масової політичної свідомості, вміти повернути їх у річище позитивних змін і реформ. Життєво необхідним є створення в Україні розгалуженої інфраструктури політичної соціалізації, здатної відіграти суттєву роль у подоланні стереотипів тоталітарної масової політичної свідомості. З урахуванням настроїв мас слід перейти на рівень теоретичного осмислення завдань, поступового опанування системи демократичних норм і цінностей.

Див. також Громадська думка, Оруеллізм, Охлократія, Політична свідомість, Психологія натовпу, Психологія політична.