Масові безпорядки

Масові безпорядки — тяжкий злочин, відповідальність за який передбачено ст. 71 Кримінального кодексу України. Цей злочин проти держави характеризується насильницькими діями натовпу, який протиставляє себе існуючому правопорядку і може паралізувати роботу органів влади, завдати великої матеріальної та моральної шкоди, призвести до людських жертв тощо. Дії натовпу, що можуть виникати стихійно або бути ретельно організованими, як правило, відзначаються агресивністю, готовністю чинити руйнівні за наслідками дії, сильним взаємовпливом, великою емоційною напругою.

Виявами масових безпорядків є: насильство над особою, погроми, підпали, знищення майна, опір представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів як зброї (ч. 1 ст. 71 Кримінального кодексу). Насильство над особою характеризується психічним (погрози) чи фізичним впливом (побої, тілесні ушкодження, зґвалтування тощо) на неї. Погроми — це пошкодження житла, будівель, споруд, знищення або пошкодження транспортних засобів, знарядь і засобів виробництва, інших матеріальних цінностей. Підпали — це спроба (вона може бути й невдалою) спалити будівлю, споруду, інше нерухоме або рухоме майно. Знищення майна означає приведення його різними способами до стану, коли воно не може бути використане за цільовим призначенням. Опір представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів як зброї — це активна протидія хоча б одному представникові влади (у процесі виконання ним службових обов’язків по підтриманню громадського порядку чи охороні певних об’єктів) із застосуванням зброї або інших предметів, які за ефективністю дії на потерпілого наближаються до зброї (скажімо, палиці).

Караними за ч. 1 ст. 71 Кримінального кодексу вважаються організація масових безпорядків та активна участь у них. Організація масових безпорядків може полягати в їх підготовці, безпосередньому збудженні агресивних настроїв натовпу, спрямуванні його до вчинення перелічених у названій нормі дій, у керівництві конкретними діями учасників масових безпорядків. Активна участь у масових безпорядках виявляється в безпосередньому вчиненні їх учасниками вказаних дій. Учасники безпорядків, котрі таких дій не вчиняли, не підмовляли інших до їх вчинення й не допомагали іншим чинити їх, кримінальній відповідальності за масові безпорядки не підлягають. Злочин у формі організації масових безпорядків вважається здійсненим (закінченим, у юридичному розумінні), якщо дії організатора були результативними, тобто призвели до вчинення зазначених у Кримінальному кодексі дій або до спроби їх вчинити, у формі ж активної участі в масових безпорядках — з моменту вчинення таких дій.

Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 71, характеризується умислом щодо вказаних у ній дій, а злочину, передбаченого ч. 2 ст. 71, — необережністю щодо наслідків у вигляді загибелі людей або інших тяжких наслідків. Під загибеллю людей розуміється смерть хоча б однієї особи, під іншими тяжкими наслідками — настання тяжких тілесних ушкоджень хоча б в однієї особи, середньої тяжкості тілесних ушкоджень у двох або більшої кількості осіб, великої матеріальної шкоди, порушення правопорядку й діяльності органів влади в такому обсязі, що це зумовило необхідність введення надзвичайного стану, тощо.

Суб’єктом масових безпорядків може бути особа, якій виповнилося 16 років. Особа віком від 14 до 16 років, яка під час масових безпорядків вчинила хоча б один із злочинів, передбачених ч. 2 ст. 10 Кримінального кодексу, повинна нести відповідальність за цей злочин (наприклад, грабіж).

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 71, карається позбавленням волі на строк від 2 до 12 років, а передбачений ч. 2 ст. 71 Кримінального кодексу, — позбавленням волі на строк від 10 до 15 років.

Склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 71, включає в себе описані в диспозиції дії, якщо вони не характеризувалися вчиненням тяжчих умисних злочинів або з необережності не призвели до загибелі людей чи тяжких наслідків. Якщо загибель людей або інші тяжкі наслідки мали місце, масові безпорядки кваліфікуються за ч. 2 ст. 71. Тяжчі злочини, ніж передбачені ч. 1 ст. 71, вчинені під час масових безпорядків, потребують додаткової кваліфікації за відповідними нормами Кримінального кодексу (зокрема за ст. 93, 94, ч. 3 або 4 ст. 117, ч. 2 ст. 189⁴ або ст. 190¹). Кримінальна відповідальність за масові безпорядки встановлена законодавством багатьох країн. Об’єктом посягань масових безпорядків визначено різні соціальні цінності. Це може бути громадська безпека (ст. 212 КК РФ, ст. 241 КК Казахстану), публічний (громадський) порядок (ст. 1, 2 гл. 16 КК Швеції, ст. 254 КК Польщі, § 274 КК Австрії, ст. 557 КК Іспанії, ст. 64, 65 КК Канади, § 240.05, 240.06, 240.08 КК штату Нью-Йорк, США, ст. 1 Акта про публічний порядок 1986 р. Англії), загальний порядок і мир (ст. 136 КК Норвегії), публічна влада та публічний порядок (§ 3, 4 гл. 16 КК Фінляндії). За КК КНР верховоди збройних масових безпорядків несуть відповідальність за ст. 95 гл. 1 «Контрреволюційні злочини», тоді як верховоди масових порушень порядку — за ст. 159 гл. 6 «Злочини проти громадського порядку та порядку управління». У КК Японії відповідальності за масові безпорядки присвячено гл. VIII, а у Федеральному кримінальному кодексі США — гл. 102.

Кримінальна відповідальність за масові безпорядки диференціюється залежно від: їх характеру — були вони насильницькими чи ні (наприклад, у кримінальних кодексах Швеції, Фінляндії, Австрії); виконуваної винною особою ролі — організатора чи учасника (кодекси Російської Федерації та Казахстану; КК Японії розрізняє роль призвідника, керівника та учасника); наслідків, що настали (КК Польщі говорить про настання смерті людини або завдання тяжкої шкоди здоров’ю).

Окремою частиною норми про масові безпорядки в кодексах РФ та Казахстану передбачена відповідальність за заклики до активної непокори законним вимогам представників влади і до масових безпорядків, а також до насильства над громадянами; в КК штату Нью-Йорк виділена норма про караність підмови до масових безпорядків.

У КК деяких країн передбачена відповідальність за невиконання наказу розійтись, зверненого до натовпу й відданого компетентною публічною особою (Канада, Норвегія, Швеція, Японія). КК Австрії містить положення, за яким не підлягає покаранню учасник багатолюдного натовпу, який вибирається або намагається вибратися з нього до того, як справа дійшла до застосування насильства.

У законодавстві окремих країн злочин кваліфікується залежно від кількості його учасників. Так, за КК Канади масовими вважаються безпорядки, у яких беруть участь не менше 3 осіб; за КК штату Нью-Йорк — 4 особи; за англійським Актом про публічний порядок 1986 р. — 12 осіб.