Масонство

Масонство (від франц. maзon — вільний каменяр, муляр) — релігійно-етичний рух, який має на меті «освітній» вплив на владні структури та проникнення в них; згідно з Британською енциклопедією, «вчення і практика таємного братського ордену, великої всесвітньої таємної організації». Хоч термін «масонство» від самого початку (на порозі 18 ст. в Англії) і позначав професійне ремесло, він мав політичний характер і забарвлення, засвідчені словом «вільний». Пізніше, коли масонство стало організацією вищих класів суспільства, саме це слово стало одним з ідеалів масонства і набуло політичного значення.

У 18 ст. відбувається об’єднання масонських лож у духовний орден. З Англії масонство поширюється на Францію, Німеччину, Америку, потім проникає в Італію, Росію та інші країни. Значного впливу масонство набуває в 19 ст., коли членами масонських лож стають члени королівських династій, видатні політичні та громадські діячі, діячі культури. Масони висловлюють ідеї об’єднання людства на засадах свободи й справедливості за допомогою всесвітньої таємної організації, що складається з братерських релігійних союзів. Вважаючи Бога Великим архітектором Всесвіту, масони ідентифікують себе як його каменярів. Звідси й символіка масонства — циркуль, молоток, фартух і т. ін. Ще до французької революції масони обґрунтували ідеали рівності (перед Богом), свободи (духовної, але через моральні обмеження), братерства (спочатку масонів, а потім усіх людей). Масони індиферентно ставляться до релігійної належності своїх членів, вважають прийнятним будь-які політичні структури, коли в них визнається важливість морального виховання людей. Революційна спрямованість масонства виявилась у Польщі (ілюмінатори), Італії (карбонарії), Росії й Україні (декабристи). У Латинській Америці більшість лідерів у виборюванні незалежності були масонами.

В Україні перша масонська ложа з’явилась у 1784 р. у Києві. Наприкінці 18 — на поч. 19 ст. масонські ложі існували в Харкові, Одесі, Кременчуці, Житомирі, Дубно, Полтаві та інших містах. За свідченнями деяких авторів наукових праць про масонство, до масонських лож входили відомі представники української інтелігенції, зокрема П. Гулак-Артемовський, В. Немирович-Данченко, Є. Анічков, Я. Рубінштейн та ін. Масонство в Росії, до якої входила Україна, заборонялось у 1792 і в 1819 pp. На поч. 20 ст. було створено організацію «Великий Схід народів Росії», метою якої були встановлення буржуазно-демократичного устрою та побудова федеративної держави в Росії. У роки радянської влади масонство в СРСР було заборонене, а разом з тим і дослідження щодо його діяльності. Деякі сучасні дослідники вважають масонство найвпливовішою силою у політичному житті Росії на поч. 20 ст., доводять, що саме масони підготували переворот у 1917 р. За нинішніх умов розпочинається новий рух масонства від Заходу на Схід. Уже засновані Верховні ради масонських лож в Угорщині, Чехії, країнах колишньої Югославії. На черзі держави колишнього СРСР, де масонські ідеї завжди мали своїх прихильників.

У сучасному світі, за авторитетними джерелами, нараховується близько 5—6 млн. масонів, переважна більшість яких мешкає у США. Але масонство не має міжнародного органу, який об’єднував би усі ложі. Всесвітнє масонство є конгломератом національних автономних братств, які суттєво відрізняються за характером та спрямованістю своєї діяльності. Так, французьке та італійське масонство мають політичний характер, німецьке — філософсько-містичний, англійське та американське — релігійно-добродійний. Реальний вплив сучасного масонства досить невизначений. Церква визнає масонство «сатанинством», а деякі політики звинувачують його в експансіонізмі, прихильності до однієї релігії, нації (досить поширене вульгарне уявлення про «жидомасонство»), значно перебільшують його політичну роль, що й дає ґрунт для появи всіляких політичних міфів та спекуляцій.