Менеджмент

Менеджмент (від англ. management — управляти) — у широкому розумінні — вміння управляти, володіти чимось або справлятися з чим-небудь, у вужчому — управління. У значенні «управління» означає: ідеї, методи та процеси, які дозволяють цілеспрямовано та ефективно досягти бажаного; завдання створення середовища, в якому люди можуть працювати разом для досягнення спільної мети; процес досягнення організаційних цілей за допомогою людей та інших ресурсів. Менеджмент — це також специфічний функціональний орган підприємства, який від інших видів управління відрізняється тим, що його метою є задоволення потреб клієнтів шляхом виробництва товарів або надання послуг, соціальних потреб через ринок. Менеджмент є економічним органом, що функціонує в сучасному індустріальному та постіндустріальному суспільстві. До того ж він є практичною діяльністю, близькою до науки та мистецтва.

У своєму розвитку менеджмент пройшов такі основні етапи. Наукове управління (1885—1920). Пов’язане з працею Ф. У. Тейлора, Ф. та Л. Гілбретів, а також Г. Гантта, які вважали, що, використовуючи спостереження, заміри, логіку та аналіз, можна вдосконалити значну кількість операцій ручної праці, домогтися ефективнішого їх виконання. Класична школа в управлінні (1920—1950). Пов’язана з працями А. Файоля і заснована на зібранні універсальних принципів управління, з визначенням його основних функцій. Школа людських взаємин (1930—1950). Пов’язана з працями М. Паркер та Ф. і Е. Мейо. Заснована на застосуванні способів управління міжособовими стосунками для підвищення рівня задоволеності та продуктивності, наук про людську поведінку щодо управління. Школа науки управління (з 1950). Заснована на поглибленому розумінні складних управлінських проблем завдяки розробці та застосуванню моделей, розвитку кількісних методів.

У сучасному менеджменті значного поширення набули теорії впливу полярних переконань на людську поведінку: X — автократія (Ц. Мак-Грегор, 1960); Y — демократія (Р. Лайкерт, 1967); Z — довіра, такт, близькість (У. Оучі, 1981). Досить поширеними є також принципи і методи управління, які передбачають анархію та індивідуалізм, горизонтальні зв’язки між робітниками (Д. Мерсер, 1987). Менеджмент підприємства, з погляду сьогодення, включає в себе три основні аспекти: 1) «хто» управляє «ким» (інституціональний аспект); 2) «як» здійснюється управління та «як» воно впливає на підлеглих (функціональний аспект); 3) «чим» здійснюється управління (інструментальний аспект). Звідси менеджмент — це сукупність впливу на певних осіб і певні органи за допомогою особливих інструментів та методів з метою досягнення цілей організації.

Основні функції сучасного менеджменту: планування, організація, координація, мотивація, контроль. Структура сучасного менеджменту: загальний менеджмент (управління цілим підприємством); виробничий менеджмент (управління виробничою діяльністю підприємства); кадровий менеджмент (управління трудовими ресурсами, персоналом); фінансовий менеджмент (управління фінансами); маркетинговий менеджмент. У стратегії сучасного менеджменту визначені такі основні напрями: орієнтація на всебічне використання людського фактора; новітній конвеєр, швидке оновлення техніки, технології, товару; всебічний облік вимог ринку, гнучке пристосування виробництва, торгівлі та обслуговування залежно від попиту. Як сукупність принципів, методів, засобів та форм управління підприємством (фірмою), розроблених та застосовуваних у країнах з розвиненою ринковою економікою, сучасний менеджмент застосовується з метою стимулювання ефективності виробничо-господарської діяльності та підвищення прибутку.

Див. також Менеджмент політичний.