Менталітет політичний

Менталітет політичний (від англ. mentality — спрямування, склад розуму) — сукупність та специфічна структура, склад різних психічних властивостей, рис, особливостей і проявів, що використовуються головним чином для позначення оригінального способу мислення, складу розуму або навіть умонастроїв. Менталітет політичний несе у собі змістовно-ідентифікаційне навантаження і має політико-ідеологічне спрямування (наприклад, менталітет політичний ліберальний, тоталітарний, демократичний, революційний, контрреволюційний та ін.). Свого часу в суспільствознавство поняття «менталітет» було введено представниками історико-психологічних та культурно-антропологічних напрямків Л. Леві-Брюлем, Л. Февром, М. Блоком та ін. Поняття «політичний менталітет» використовується для характеристики в узагальненому вигляді властивостей та особливостей соціальної та політичної психології людей, конкретно політичної свідомості та самосвідомості.

У вужчому політичному розумінні менталітет політичний становить спільний для членів соціально-політичної групи або політичної партії чи організації своєрідний політико-психологічний тезаурус, що дозволяє одноманітно сприймати навколишню соціально-політичну дійсність, оцінювати її та діяти в ній відповідно до певних норм і типів поведінки, адекватно сприймаючи і розуміючи одне одного. Кризовий менталітет політичний має плинний, нестійкий (лабільний) характер. Менталітет політичний подібного типу з’являється в ситуаціях різкого переходу від тоталітаризму до демократії, для якого характерна поява багатьох нових форм суспільного буття, наприклад соціально-політичного плюралізму, багатоукладності економіки, багатопартійності та ін.

Політичний розвиток на теренах України засвідчив, що трансформація менталітету політичного є досить тривалим і болісним процесом, що пов’язаний з труднощами відмови від колишнього «психологічного оснащення», з певною інерційністю та специфічністю типу «опірністю» колишнього менталітету політичного, з небезпекою деструктивних наслідків з огляду на його досить швидкий розклад і, зрештою, з труднощами та складністю формування нового менталітету політичного у процесі т. зв. примусової адаптації людей не стільки до нових умов, скільки до тривалого періоду реформувань. Такі труднощі ведуть до того, що суспільно-політичні перетворення виявляються позбавленими підтримки з боку народних мас, бо ті зневірені у політиці, яка не є ефективною і бажаною для них.

У формуванні менталітету політичного суспільства головне місце належить політичній культурі. Політична культура є важливою складовою духовного життя суспільства, знаходить своє відображення у політичній свідомості. В цьому контексті цінність політичної культури полягає в тому, що вона дозволяє виявити глибинні основи специфіки політичної поведінки різних соціальних спільнот, виявити їх менталітет політичний як єдність духовних, чуттєвих, емоційних та дієвих форм політичного буття народу в державі. Менталітет політичний формується суспільним середовищем, у якому проходить політичне життя людини і суспільства. Менталітет політичний безпосередньо зумовлений станом громадянських та політичних прав і свобод у країні, менталітет політичний представляє у «знятому» вигляді політичне життя країни, ілюструє політичний побут з певною політичною культурою, звичаями, традиціями, спілкуванням. Менталітет політичний нації містить у собі сприйняття політики, політичну поведінку нації, прагнення народу, пов’язані з політичними діями, настроями.

Менталітет політичний слід формувати на принципах об’єктивності, історизму, науковості, гуманізму та на демократичних і правових засадах з урахуванням загальнолюдських надбань політичної практики.

Див. також Національний характер, Політична психологія, Політична свідомість.