Месіанізм

Месіанізм (від давньоєвр. «машіах» — помазаник) — учення іудео-християнського походження про містичного спасителя людства, пришестя посланця Бога — месії; у політиці — вчення ідеологічного характеру про особливу роль певних спільнот, організацій, лідерів у історії тієї чи іншої країни або всього людства. Месіанізм виник як вияв безсилля пригноблених мас, як ілюзорна надія на допомогу надприродних сил і встановлення справедливого порядку.

Месіанізм найбільш притаманний расистським, радикально-націоналістичним, релігійно-фундаменталістським, фашистським та комуністичним політичним доктринам, які виходять з ідеї про те, що тільки політичне панування обраної Богом або природою раси, нації, конфесії чи визначеного об’єктивними законами суспільного розвитку класу може встановити справедливий суспільний порядок. Месіанізм слугує ідеологічним обґрунтуванням права тоталітарних рухів, партій, авторитарних груп, лідерів на монополізацію політичної влади. Месіанізм є також суттєвою ідеєю політичної доктрин імперіалізму, оскільки він обґрунтовує право імперіалістичних держав на зовнішню експансію, утримання в покорі народів колоніальних і залежних країн. Водночас месіанізм означає стан політичної свідомості, що ґрунтується на вірі в надприродні здібності певної особи. Має поширення переважно в традиційних суспільствах, а також у кризових суспільствах, коли значна частина населення сподівання на покращення свого життя пов’язує з приходом до влади харизматичного лідера, який є спроможним швидко й ефективно розв’язати назрілі проблеми суспільного розвитку. Месіанська свідомість є важливою соціально-психологічною передумовою встановлення авторитарних і тоталітарних політичних режимів.

Див. також Харизма.