Міграція

Міграція (від лат. migratio — переселення, переміщення) — переміщення людей, етносів, їх частин або окремих представників, пов’язане зі зміною постійного місця проживання або з поверненням до нього. Це складний соціально-демографічний процес, який впливає на всі сторони соціально-економічного життя суспільства. Уже на ранніх етапах розвитку людства міграція відіграла винятково важливу роль у заселенні континентів, формуванні нових етнічних спільнот і держав. Учені розглядають міграцію населення як прогресивне явище в історичному процесі, як фактор, що сприяє підвищенню соціальної мобільності населення. Територіальна рухливість населення є однією з необхідних умов розвитку суспільства, його виробничої сфери й ефективного використання трудового потенціалу.

Розрізняють міграцію зовнішню (міжконтинентальну і внутрішньоконтинентальну), пов’язану з виїздом за кордон, і внутрішню — переміщення в межах однієї країни. Міграція буває постійною, або безповоротною (переміщення на постійне або довгострокове місце проживання), і тимчасовою (переміщення на відносно короткий час), сезонною (щорічні переміщення, пов’язані з роботою, кочова міграція) і маятниковою (щоденні поїздки на роботу за межі місця проживання). Міграційні процеси зумовлюються різноманітними причинами, хоча головну роль відіграють економічні та соціальні фактори. У той же час вони можуть зумовлюватись політичними причинами — переслідуваннями, расовою, етнічною або релігійною дискримінацією, утисками. Міграція може спричинитись війною (переміщення населення з району воєнних дій), а також стихійним лихом. Переміщення населення з одних місць у інші може відбуватись або в плановому порядку, тобто з ініціативи державних органів, які займаються переселенням, або стихійно, в індивідуальному порядку. Ці два види міграції перебувають у певній взаємозалежності. Суспільно організовані міграції обумовлюються державними потребами, плануються відповідними органами і організаціями й забезпечуються економічними заходами. Індивідуальна міграція має в своїй основі суб’єктивне бажання, потребу самих переселенців у зміні місця проживання.

Незалежно від конкретної мети, з якою відбувається міграція населення, вона в усіх випадках, хоч і різною мірою, реалізує свої основні функції. Здійснюючи перерозподіл населення, пов’язаний з розміщенням виробничих сил в різних економічних районах і населених пунктах різних типів, вона в той же час веде до зміни етнічного складу жителів цих територій. Міграційна рухливість представників різних етносів значно відрізняється в межах «своїх» етнічних територій, де вони мігрують значно інтенсивніше, і за їх межами. Населення багатьох етносів схильне мігрувати переважно в межах території основного проживання, тобто у звичному середовищі. Міграція активніше відбувається в межах історико-культурних областей, між територіально близькими, здавна пов’язаними спільністю культурних традицій народами. Однак процес етнічного розселення за межами своїх споконвічних ареалів більшості великих народів не обмежується рамками цих культурно-історичних областей, а охоплює тією чи тією мірою й інші області та регіони. Міжетнічна міграція по-різному впливає на етнічний склад населення в різних регіонах і державах. У деяких випадках вона спричиняє зниження питомої ваги корінного населення, в інших за її рахунок скорочується частка етнічно чужорідного населення і зростає частка корінного етносу. Міграції можуть мати негативні наслідки, особливо коли вони пов’язані з неплановими, неорганізованими, стихійними і нераціональними переселеннями, коли відтік жителів з одних районів веде до того, що там не забезпечується просте відтворення населення, відчувається нестача трудових ресурсів. А притік мігрантів в інші густонаселені райони, особливо у великі міста, веде до їх перенаселення, неможливості задовольнити потреби мігрантів, як соціальні, економічні, так і етнічні, культурні, мовні та інші, що інколи спричиняє виникнення міжетнічних конфліктів як на міжособовому, так і на груповому рівні, посилення міжетнічної напруженості. Виходячи з цього, міграційна політика в сучасних умовах повинна враховувати етнічні аспекти. Потрібен глибокий аналіз міграційних потоків, вдосконалення механізму їх регулювання на основі принципу правильного поєднання загальних і специфічних національно-регіональних інтересів у розподілі трудових ресурсів. Важливе значення має також забезпечення високого рівня адаптації мігрантів інших національностей в нових районах, створення умов для реалізації їх прав на розвиток етнічних культур, вивчення рідної мови та її використання, а в місцях компактного проживання — на створення земляцьких, культурних, національних та інших організацій, спілок і товариств.