Конфліктологія

Інструменти управління емоціями у профілактиці й запобіганні конфліктам

Мета корпоративної культури полягає в забезпеченні високої прибутковості фірми за допомогою вдосконалення управління людськими ресурсами з метою забезпечення лояльності співробітників до керівника і прийнятих рішень, у вихованні у працівників ставлення до підприємства як до свого будинку, розвитку здатності у ділових і в особистих стосунках спиратися на встановлені норми поведінки, вирішувати будь-які проблеми без конфліктів, що приводить до максимізації ефективності виробничого менеджменту й до поліпшення діяльності підприємства в цілому.

Формуванню корпоративної культури сприяє дотримання таких принципів:

— переконаність у правильності своїх дій;

— прийняття усіма співробітниками етичних цінностей;

— політика забезпечення зайнятості;

— підвищення творчого характеру роботи;

— різноманітне стимулювання праці;

— участь працівників фірми (підприємства) у прийнятті рішень та ін.

У спеціальній літературі виділяють два аспекти корпоративної куьтури — суб'єктивний та об'єктивний.

Суб'єктивний аспект — це обряди, ритуали, легенди, міфи, історії про організацію та її лідерів.

Об'єктивний аспект пов'язано з фізичним оточенням в організації: будинок, дизайн, меблі, устаткування, стоянки для автомашин тощо.

Усе це відбиває цінності, яких дотримується організація.

Корпоративну культуру розглядають на основі таких характеристик, як:

— усвідомлення себе та свого місця в організації. В одних випадках цінують стримування співробітниками своїх емоцій, в ін-ших — заохочується їх зовнішній прояв (відкритість). Іноді домінує індивідуалізм, іноді — спільна творчість;

— комунікативна система та мова спілкування. У різних організаціях існує власний жаргон, абревіатури, жестикуляція, різні варіанти використання усної й письмової комунікації;

— зовнішній вигляд, одяг, використання косметики, уніформи, охайність спецодягу і т. п., що відрізняються одне від одного в різних організаціях;

— звички, традиції, наприклад, чим і як харчуються люди (приносять із собою, їдять у столових, кафетеріях, чи їдять разом керівники та працівники нижчого рівня і т. п.);

— усвідомлення фактора часу, ставлення до нього, його використання (пунктуальність працівників, дотримання режиму праці і т. д.);

— характер взаємин між людьми (за віком, статтю, рівнем влади, інтелекту, за способом розв'язання конфліктів);

— особливості цінностей (як набір орієнтирів) і норми (як система очікувань): що люди цінують у своїй організації (положення, титули, зарплату, саму роботу і т. п.);

— віра, оптимістичне ставлення до життя (віра у свої сили, у керівництво, взаємодопомогу; ставлення до моралі й релігії);

— процес самовдосконалення працівника, його навчання та перенавчання (бездумне чи усвідомлене виконання роботи; процедури інформованості, можливості підвищення кваліфікації й перенавчання);

— трудова етика та мотивування (ставлення до роботи, відповідальність за її якість, чистота робочого місця, оцінка роботи, винагорода, просування по службі).

Для аналізу корпоративної культури застосовують три основні аспекти:

— базові припущення, яких дотримуються члени організації у своїй поведінці та діях. Це пов'язано з баченням ними навколишнього середовища (групи, організації, суспільства) та змінних, які регулюють її (час, робота й ін.);

— цінності (ціннісні орієнтації), яких дотримуються члени колективу. Цінності показують, яка поведінка вважається припустимою, а яка — ні;

— символіка, за допомогою якої ціннісні орієнтації передаються співробітникам. Наприклад, у деяких фірмах є спеціальні документи, у яких описано ціннісні орієнтації. Велике значення мають усно передані легенди, історія створення й розвитку даної компанії, підприємства.

Під час аналізу корпоративної культури варто враховувати також проблеми зовнішньої адаптації й виживання, а також внутрішньої інтеграції. Процес зовнішньої адаптації й виживання пов'язано з пошуком організацією своєї ніші на ринку та пристосуванням до мінливого зовнішнього оточення. Внутрішню інтеграцію пов'язано з підтримкою ефективних стосунків між співробітниками.

Перехід до ринкових стосунків зумовив необхідність створення нової корпоративної культури підприємств і організацій як найважливішого елемента системи стратегічного управління персоналом, розв'язання й профілактики трудових конфліктів.

Основні методи формування й розвитку корпоративної культури.

Основні методи підтримки корпоративної культури не зводяться тільки до наймання чи звільнення співробітників. До них належать також:

— дії та оцінка менеджера — своїми діями та оцінкою менеджер показує працівникам, що є важливим і що від них очікується;

— реакція керівника на критичні ситуації та організаційні прийоми. Наприклад, у випадку різкого скорочення попиту на вироблену продукцію керівник може вдатися або до скорочення працівників, або до скорочення робочого часу за тієї самої кількості зайнятих. Якщо людина — цінність для організації, швидше всього буде прийнято другий варіант;

— моделювання ролей, навчання й тренування. Специфіка корпоративної культури засвоюється підлеглими через модем, за яким вони повинні виконувати свої ролі. Менеджер сам може демонструвати підлеглим належне ставлення до замовників, партнерів із бізнесу;

— критерії визначення винагороди й статусів. Культура в організації пов'язується з системою нагород і привілеїв. Наприклад, надання кращого кабінету (секретаря, автомобіля) свідчить про більш високий статус працівника;

— критерії приймання на роботу, просування та звільнення. Те, як керівник регулює кадрові питання, свідчить про його ставлення до своїх підлеглих;

— організаційні символи та обрядовість. Обряди, символи й ритуали впливають на співробітників і на формування корпоративної культури.

Обряди — це стандартні, повторювані заходи в колективі, які проводяться у встановлений час із спеціального приводу для впливу на поведінку працівників (наприклад, ушанування «передовиків»).

Ритуали — (системи обрядів) і церемонії (наприклад, нагородження) також сприяють створенню високої корпоративної культури. Особливо цінують працівники святкування якоїсь події в неформальній обстановці.

Корпоративна культура не є чимось застиглим, стандартним, назавжди визначеним. Її зміна може передувати й визначати зміну поведінки працівників. Це відбувається, якщо існують безумовні докази переваги нових підходів. У цьому випадку від людей потрібне здобуття нових знань, навичок, більш високої компетенції.

Зміна корпоративної культури може впливати на зміну поведінки працівників. При цьому керівникові потрібно вміти домогтися прийняття нової корпоративної культури, нових цінностей і норм (якщо це не відбулося автоматично).

Перевіркою результативності цих змін є відхід лідера — провідника нової культури. Якщо зміни зберігаються, то можна говорити про наявність у колективі нової корпоративної культури.

Способи управління розвитком корпоративної культури полягають у:

— оцінці зверху (зміна корпоративної культури керівником підприємства чи організації);

— оцінці знизу — коли менеджерам необхідно простежувати все, що відбувається в організації, і поетапно впливати на зміни, що відбуваються.

Перший спосіб може бути реалізовано за допомогою публічних виступів (на зборах, на радіо, телебаченні, у заявах, публікаціях у газетах) із роз'ясненням установлюваних цінностей. Це буде свідчити про особисту зацікавленість керівника та підтримає ентузіазм працівників.

Другий спосіб пов'язано із щоденними діями менеджерів в організації відповідно до встановлюваних цінностей (ставлення до замовників, партнерів, конкурентів і т. п.).

Варто звернути увагу, що управління корпоративною культурою — тривалий процес, не схожий на швидкий ремонт несправностей, який вимагає значної напруги сил і творчої роботи всього керівного складу.