Дівич-вечір

Дівич-вечір (дівичник, вечоринки, дружини, пироги, заграванки, заводини) влаштовують напередодні весілля, він ніби символізує розставання та прощання з вільним життям. Такі вечори молоді влаштовують (окремо хлопці та дівчата) в оселях молодої та молодого або ж десь в іншому місці — у клубі чи кафе. Це обрядовий акт відокремлення наречених від нежонатої молоді.

На жаль, сьогодні це, як правило, прості розваги, й лише зрідка дівич-вечір у домі нареченої відзначається особливою ліричністю. Дівчата-подруги в’ють гільце: оздоблюють квітками, стрічками та букетиками колосків виготовлене під час барвінкових свят вишневе деревце або гілку сосни. Гільце символізує незайманість, красу та молодість. Разом із завиттям гільця виготовляють маленьку квітку або вінки для молодого та молодої як символ наречених. За звичаєм, на долівці дівчата розстеляють біле полотно, на яке ставлять хлібну діжу, зверху кладуть подушку.

Наречена сідає на неї, після чого подруга розплітає їй косу, а дівчата прикрашають голову весільним вінком. Потім парубки й дівчата об’єднуються. Дружка чіпляє молодому вінок до шапки чи капелюха, саджає біля нареченої на кожух і накриває їх рушником або посипає житом, щоб злагода панувала у стосунках і добробут у домівці. Після цього молодих називають князем та княгинею, вони збирають «дружину» («весільний поїзд») та йдуть запрошувати рідню й сусідів на весілля.

Шкода, та взамін такого яскравого, видовищного обряду все частіше молоді обмежуються звичайнісінькими листівками-запрошеннями.