Мати молодого напинає на нього вивернутого вовною наверх кожуха й обсипає зерном і дрібними грішми — виряджає сина. Молодий у супроводі весільного почту їде по наречену. Мати молодої зустрічає почет, благословляє заручених на вінчання, а потім зустрічає їх після нього. Біля домівки нареченої молоді тричі вклоняються батькам, а ті підносять їм хліб-сіль. Часто мати зустрічає молодих у вивернутому кожусі: щоб зять був багатий. Має місце й обряд викупу нареченої. Перший викуп влаштовують у вигляді перейми неодружені хлопці на знак того, що відпускають дівчину з молодіжної громади; другий викуп відбувається біля воріт хати нареченої (ворітна) — за право вступу молодого на територію іншого роду; третій у сінях — за місце біля нареченої, четвертий — весільний пропій — відбувається наприкінці весілля. Але будь-хто може вимагати відкупу, якщо «переллє» дорогу: сусіди, односельці та просто незнайомі можуть вилити цебро води впоперек шляху, яким рухається весільна процесія. Не зупинитися й не відкупитися є гріхом: на весіллі не годиться виявляти скупість. Але слід пам’ятати, що ніхто не може перейти дорогу молодятам. Голова й ноги — найвразливіші в організмі, адже ноги — це те, що стикається з нижнім світом, підземеллям, а голова — з верхнім: «Ой ви, вороги, не переходьте дороги. Хай перейде родина, щоб була (наприклад, Галя) щаслива», — приспівують часом гості. «Перейде хтось дорогу — життя не складеться», — кажуть у народі. |