Веснянки

Веснянки (гаївки, ягівки, гагілки) співаються під час Великодніх свят. У веснянках та гаївках найбільше з-поміж обрядових пісень увиразнюється старовинний хороводний та ігровий характер. Головним мотивом цих творів (окрім кохання, звичайно) є закликання весни та пробудження природи. Тому вони сповнені бадьорого настрою й енергії, найсвітліших сподівань і надій. Співають їх від ранньої весни і аж до закінчення сівби (русального тижня чи зелених свят). Закликання весни і пов’язані із ним ігри та рухи проводяться у груповій (хоровій) формі, часто у вигляді діалогу.

Важливе місце у весняній обрядовості українців посідає культ померлих (прагнення забезпечити собі прихильність пращурів до початку весняних польових робіт). Вірять, що під час весняних свят покійники повертаються до нащадків і беруть участь у святкуваннях рідні. Їх слід задобрити, лише за таких умов можна сподіватися на успішне проведення різного роду господарських робіт та отримання втішних результатів.


* * *

А ми поле йоремо, йоремо,
Зелена наша рутонька, жовтий цвіт.

А ми рутоньку посієм, посієм,
Зелена наша рутонька, жовтий цвіт.

А ми руту пополем, пополем,
Зелена наша рутонька, жовтий цвіт.

А ми руту порвемо, порвемо,
Зелена наша рутонька, жовтий цвіт.

А ми віночки сплетемо, сплетемо,
Зелена наша рутонька, жовтий цвіт.

А ми дівочок вберемо, вберемо,
Зелена наша рутонька, жовтий цвіт.

* * *

Благослови, мати,
Весну закликати,
Весну закликати,
Зиму проводжати.

Благослови, мати,
Весну закликати,
Зимочка в візочку,
Літечко в човночку.

* * *

Вийди, вийди, Іванку,
Заспівай нам веснянку!
Зимували, не співали —
Весни дожидали!

Весна, весна, наша весна,
Да що ж ти нам принесла?
Старим бабам по кийочку,
А дівчатам по віночку!

Звила ж я віночок вчора
Звечора, звечора
Із зеленого барвіночку
Та й повісила на кілочку.

Матуся вийшла,
Віночка зняла,
Віночка зняла
Та нелюбові дала.

Коли б же я теє знала,
Я б його розірвала,
Я б його розірвала,
Ніж нелюбові дала!