Розрахунки чеками

Реферат

Чек — це паперовий розрахунковий документ установленої форми, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження чекодавця платнику про сплату чекодержателю зазначеної в ньому суми коштів протягом установленого строку.

Використання чека як засобу платежу дозволяє економити витрати на обіг дійсних грошей і прискорює платежі, після чого чеки оплачуються після подання.

Форма чеків та їх обіг регламентується національним законодавством і нормами міжнародного права. Країни СНД як джерела чекового права користуються Постановою ЦВК і PHК СРСР «Положення про чеки» від 6 листопада 1929 р., а також нормами Женевської конвенції, що встановила «Одноманітний закон про чеки». Країни, що не входять у систему Женевського чекового права, регулюють обіг чеків національними нормами права, а країни англо-американського права — нормами цього права. У відповідності з міжнародним правом при розв’язанні спорів, пов’язаних із формою чеків і їх обігом, застосовується право тієї країни, де чек був виписаний.

Умови передачі чека від однієї особи іншій передбачають вид чека і характер його використання в обігу як засобу платежу.

Розрізняють такі види чеків:

а) іменний, або чек, виписаний на користь певної особи. Такий документ не може бути переданий за допомогою звичайного індосаменту. Тут передача здійснюється цесією, тобто шляхом здійснення передаточного надпису з зазначенням: «не наказу», завіреним у нотаріальному порядку у відповідності з нормами цивільного права. При передачі шляхом цесії його держатель набуває тільки тих прав по чеку, які мав попередній чекодержатель;

б) ордерний чек, тобто чек, виписаний на користь певної особи або за наказом. Передається такий чек за допомогою індосаменту з записом «Наказу» або без нього. Цей вид чека найчастіше застосовується в міжнародному платіжному обігу;