Факторингові операції банків

Реферат

Однією з найбільш поширених посередницьких послуг комерційних банків у даний час є факторинг. Факторинг уперше виник у США наприкінці XIX ст., потім він знайшов застосування в промислово розвинутих країнах Західної Європи. Особливо широко факторинг почав застосовуватися в практиці комерційних банків у 80-ті роки XX ст., в період стійкого економічного піднесення західних країн. Кількість факторингових компаній зросла в 3,6 разу, причому в їхньому сукупному обороті в 2 рази зменшилася частка Америки і в 1,5 разу зросла частка Західної Європи.

За кордоном факторинг є простим способом отримання фінансування для дрібних і середніх компаній. Як правило, кредитні установи вимагають від них гарантій більше звичайних, а процентна ставка за кредитами майже завжди вища, ніж для великих фірм. Факторингові ж компанії, навпаки, спеціалізуються на наданні послуг саме таким невеликим підприємствам.

Придбання банком права вимоги у грошовій формі з поставки товарів або надання послуг з прийняттям ризику виконання такої вимоги та прийом платежів (факторинг) є банківською операцією, що здійснюється на комісійних засадах на договірній основі. За договором факторингу банк бере на себе зобов’язання передати за плату кошти в розпорядження клієнта, а клієнт бере на себе зобов’язання відступити банкові грошову вимогу до третьої особи, що випливає з відносин клієнта з цією третьою особою. Факторингові операції банків можуть супроводжуватися наданням клієнтам додаткових консультаційних та інформаційних послуг.

Мета факторингу — усунення ризику, що є невід’ємною частиною будь-якої кредитної операції. В країнах із розвинутою ринковою економікою значна увага приділяється дотриманню термінів платежів. Діяльність факторингових компаній і факторингових відділів банків саме і покликана вирішувати проблеми ризиків і термінів платежів у відносинах між постачальниками та покупцями, а також надавати цим відносинам більшу стабільність.