Сутність розрахункових відносин і принципи їх організації
в народному господарстві

Реферат

Між обігом готівкових і безготівкових коштів існує тісний зв’язок. Так, безготівкові кошти підприємств конвертуються в готівку при видачі заробітної плати працівникам. Останні обмінюють одержану зарплату в підприємствах торгівлі та сфери побуту на товари і послуги. Після цього виручка, одержана в касу підприємств, знову надходить на їх поточні рахунки і далі рухається у безготівковому порядку. Таким чином, обороти готівкових і безготівкових коштів взаємно доповнюють і обумовлюють один одного.

Переважна кількість міжгосподарських розрахунків здійснюється безготівковим шляхом. Використовують два методи безготівкових платежів — це запис по рахунках і залік взаємних боргів, які у підсумку завершуються записами по рахунках.

У здійсненні безготівкових розрахунків активну участь бере банківський кредит, коли для здійснення платежів позикові кошти зараховуються на поточний рахунок позичальника або безпосередньо на рахунки постачальників.

Основна маса розрахунків здійснюється через банки і незначна — через підприємства зв’язку. Це визначає певну специфіку безготівкових розрахунків. Так, внаслідок того, що розрахунки здійснюються через фінансові інститути, суб’єкти основних економічних відносин і суб’єкти, що беруть участь у розрахунках, не збігаються. Також грошові відносини, як допоміжна та складова функція основних економічних відносин, відокремлюються від них через спеціальну нормативну регламентацію — банки здійснюють оперативне управління грошовими коштами клієнтів на підставі правових актів і договорів.

Грошові розрахунки характеризуються одноманітністю, базуються на єдиних засадах. Їх організатором і виконавцем виступає банківська система на чолі з Національним банком України.

Основні принципи та правила організації безготівкових розрахунків є такими.

Банки здійснюють розрахунково-касове обслуговування підприємств на підставі комерційних або фінансових угод і вимог відповідних нормативно-правових актів.

У випадках, передбачених чинним законодавством, підприємство може здійснювати платежі в інтересах третіх осіб.

Кошти з рахунків підприємств банки списують тільки за дорученнями власників цих рахунків або за розпорядженнями стягувачів — у випадках, передбачених законодавством.

Доручення платників та розпорядження стягувачів про списання коштів із рахунків повинні складатися на відповідних бланках розрахункових документів. Щоправда, платник може давати доручення про списання коштів зі свого рахунка у формі розрахункового документа в електронному вигляді, якщо це передбачено договором між ним і банком. Порядок оформлення, приймання, обробки таких розрахункових документів і здійснення розрахункових операцій з їх застосуванням регулюється окремими нормативно-правовими актами НБУ.

Клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно обирають платіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) і зазначають їх під час укладання договорів.

Доручення підприємств про списання коштів зі своїх рахунків приймаються банками до виконання виключно в межах наявних на цих рахунках коштів або, якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання, у разі відсутності (недостатності) коштів на цих рахунках.

Списання коштів із рахунка платника, залежно від конкретного випадку, документально оформляється в банку платника розрахунковим документом, а в окремих випадках — меморіальним ордером, реєстром чеків або реєстром документів за акредитивом.

Розпорядження стягувачів про примусове списання коштів із рахунків платників приймаються банками незалежно від наявності на них достатнього залишку коштів та виконуються частково в межах наявного залишку коштів, а у невиконаній сумі повертаються стягувачам.

У разі відсутності коштів на рахунку платника банк не здійснює облік заборгованості платника, не сплаченої в строк, та не веде відповідного реєстру, за винятком здійснення банком таких операцій у межах укладених ним цивільно-правових договорів.

Банк, який не може виконати розрахунковий документ на списання коштів з рахунку клієнта банку в установлений чинним законодавством термін через відсутність коштів на коррахунку, зобов’язаний:

1) взяти розрахунковий документ платника на облік за відповідним позабалансовим рахунком;

2) надіслати письмове повідомлення платнику про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини.

Платник, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до чинного законодавства.

Припинення видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється уповноваженими державними органами відповідно до законів України та виключно у випадках, передбачених ними. Відновлюються такі операції за рахунками тільки органом, який прийняв рішення про їх зупинення, або за рішенням суду.

У разі надходження до банку рішення суду про стягнення коштів з рахунків клієнтів, за якими уповноваженим державним органом призупинено видаткові операції, воно підлягає негайному виконанню.

Усі учасники розрахунків повинні дотримуватись платіжної дисципліни. Платіжна дисципліна — це своєчасне перерахування у встановлені терміни платежів за поставлену (відвантажену) продукцію, виконані роботи чи надані послуги, а також своєчасна і повна сплата податків до бюджету та відрахувань до позабюджетних фондів.

З даного визначення випливає, що платіжна дисципліна залежить безпосередньо від учасників угод: купівлі-продажу, постачання, комісії тощо. Факторами, шо підвищують платіжну дисципліну, є укладання оформленого відповідно до вимог чинного законодавства контракту, вибір оптимальної форми розрахунків, контроль за станом дебіторської (кредиторської) заборгованості. Держава лише опосередковано бере участь у даному процесі. Формами такої участі є нормативні вимоги до оформлення платіжних інструментів, порядку документообігу при здійсненні безготівкових розрахунків і контроль за розрахунками готівкою.

Доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки одержувачів банки здійснюють у термін, встановлений чинним законодавством. За несвоєчасне списання (зарахування) коштів з рахунків (на рахунки) підприємств банки несуть відповідальність згідно з чинним законодавством та укладеними договорами.

За необгрунтованість примусового списання (стягнення) коштів, недостовірність даних, зазначених у розрахункових документах, стягувач несе відповідальність згідно з чинним законодавством та відшкодовує збитки, завдані внаслідок безпідставного примусового списання (стягнення) коштів, у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Платники самостійно нараховують пеню на несвоєчасно сплачені ними суми податкового боргу, оформляючи та подаючи до банку окреме платіжне доручення про сплату пені. Відповідальність за правильність визначення суми пені, повноту і своєчасність її сплати несе платник.

У платіжному документі про сплату пені в реквізиті «Призначення платежу» зазначається: «Пеня за прострочення... (вид платежу)», а також номер, дата і сума розрахункового документа про сплату податкового боргу, за прострочення якого нарахована пеня. Крім того, у цьому реквізиті платіжного доручення платник може наводити розрахунок суми пені з посиланням на закон, згідно з яким встановлено її розмір.

Законодавством і договорами можуть бути передбачені додаткові санкції за окремі порушення під час виконання грошових зобов’язань або здійснення примусового списання коштів.

Банк не несе відповідальності за достовірність змісту розрахункового документа, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом податків, зборів та обов’язкових платежів, за винятком випадків, передбачених нормативно-правовими актами НБУ.

Всі суперечки, які можуть виникнути з цих питань між учасниками розрахунків, а також спірні питання між банками та їх клієнтами вирішуються ними відповідно до чинного законодавства. Претензії за розрахунками, що виникають між клієнтами, розглядаються сторонами без участі обслуговуючих банків.

Безготівкові розрахунки здійснюються тільки на підставі письмових (електронних) документів, які характеризуються суворою стандартизацією, кодифікацією та уніфікацією.

Розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, він виконує в день їх надходження, а ті, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня.

Якщо платіжні вимоги надійшли до банку протягом операційного часу, але на час надходження на рахунку платника недостатньо коштів для їх виконання, то в день надходження такі документи виконуються частково, а в разі відсутності коштів на рахунку платника такі документи цього самого дня повертаються без виконання.

Платіжні вимоги, які надійшли до банку після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня. Якщо на початок наступного операційного дня на рахунку платника буде недостатньо коштів для виконання платіжних вимог, то вони цього самого дня виконуються частково. За відсутності коштів для виконання платіжних вимог, такі документи повертаються без виконання.

Якщо до банку надійшло разом кілька розрахункових документів, то при їх виконанні додержується такий пріоритет: спочатку виконуються платіжні вимоги, оформлені на підставі рішень судів, потім — розрахункові документи на сплату платежів до бюджетів, після цього — платіжні вимоги, оформлені на підставі інших виконавчих документів. Усі інші документи виконуються у порядку їх послідовного надходження.

Розрахункові документи, надані клієнтом обслуговуючому банку для інкасування, надсилаються цим банком до банку платника в день їх надходження або, якщо документи надійшли після операційного часу, — наступного робочого дня. Строки відсилання документів, передбачених договором про відкриття акредитива, визначаються цим договором.

Списання коштів з рахунка платника здійснюється на підставі першого примірника розрахункового документа, який залишається на зберіганні в банку платника.

Платежі з рахунків клієнтів банк здійснює в межах залишків коштів на цих рахунках на початок операційного дня. У разі технічної можливості врахування коштів, що надходять на рахунки клієнтів протягом операційного дня, банк може здійснювати платежі з їх рахунків із врахуванням цих сум.

Банк платника може робити в розрахункових документах виправлення реквізитів лише у двох випадках:

• часткового виконання розрахункового документа;

• зміни з ініціативи банку платника номера рахунку платника, назви та коду банку платника.

У разі надходження до банку рішення органу, який згідно з законом виконує функції з ліквідації або реорганізації підприємства, банк платника не пізніше наступного робочого дня припиняє приймання доручень платника та розпоряджень стягувачів про списання коштів.

Платіжну вимогу стягувач може відкликати в будь-який час до списання коштів з рахунка платника шляхом подання до банку, що обслуговує стягувача, листа про відкликання.

Банк платника в такому разі повертає без виконання платіжну вимогу, що надходить у банк після отримання ним листа про її відкликання. Ця платіжна вимога повертається з усіма супровідними документами, що надавались разом із нею.

Банк одержувача зобов’язаний зарахувати кошти на рахунок підприємства за розрахунковими документами в електронному вигляді в день отримання їх від НБУ, якщо під час здійснення контролю реквізитів цих документів не було виявлено розбіжностей. Під час зарахування коштів за розрахунковим документом у електронному вигляді банк одержувача обов’язково перевіряє відповідність номера рахунка одержувача, що зазначений у цьому документі, номера рахунка, що відкритий у банку, і зараховує кошти лише тоді, коли ці рахунки збігаються. Додатковий контроль за зарахуванням коштів на рахунки своїх клієнтів за розрахунковими документами в електронному вигляді банк здійснює, якщо це передбачено договором про розрахунково-касове обслуговування одержувача коштів.

У разі виявлення розбіжностей у реквізитах перевірених розрахункових документів банк зараховує кошти на спеціальний рахунок. Якщо кошти зараховані на такий рахунок внаслідок відсутності в банку рахунка, зазначеного в розрахунковому документі, або його закриття, то кошти повертаються не пізніше наступного робочого дня після їх надходження. В іншому випадку не пізніше наступного робочого дня відповідними каналами зв’язку надсилається запит до банку платника для з’ясування (уточнення) реквізитів розрахункового документа. Якщо протягом трьох робочих днів з дня надсилання запиту відповідь від банку платника не одержана, то нез’ясована сума повертається на рахунок, з якого кошти надійшли.

Кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного одержувача, мають повертатися ним у строки, встановлені чинним законодавством, за порушення яких неналежний одержувач несе відповідальність відповідно до чинного законодавства. У разі невиконання даної вимоги за будь-яких причин у зазначений строк їх повернення здійснюється у судовому порядку. Банк, що обслуговує неналежного одержувача, не несе відповідальності за своєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів.

Безготівкові розрахунки здійснюються в різних формах, кожній з яких властиві певний порядок і місце проведених розрахунків (іншими умовами), обов’язкових для банку та контрагентів за господарською операцією.

За формами безготівкові розрахунки поділяються на: розрахунки за товарними операціями і розрахунки за нетоварними операціями. У першому випадку розрахунки завершують угоди, пов’язані з товарооборотом та послугами. У другому — розрахунки з бюджетом, установами банків, біржами тощо.

Здійснюються безготівкові розрахунки за такими видами розрахункових документів:

• платіжними дорученнями;

• платіжними вимогами-дорученнями;

• чеками;

• акредитивами;

• векселями;

• інкасовими дорученнями.

Використання банківських платіжних карток та векселів як платіжних інструментів регулюється чинним законодавством, у тому числі окремими нормативно-правовими актами Національного банку.