Документарне інкасо

Реферат

Визначають два види інкасо: чисте інкасо, тобто інкасо тільки фінансових документів, і документарне інкасо — інкасо комерційних документів, які іноді супроводжуються фінансовими документами, або інкасо тільки комерційних документів.

Для того, щоб попередити відмову платника від оплати інкасованих документів, особливо коли його платоспроможність викликає сумнів, експортеру доцільно наполягати на пред’явленні на його ім’я банківської гарантії на весь термін дії контракту (угоди).

Чисте інкасо, відповідно до Правил з інкасо, означає інкасацію банками фінансових документів, що не супроводжуються комерційними документами.

У зв’язку з цим під фінансовими документами розуміють переказні та прості векселі, чеки, платіжні розписки або інші документи, що використовуються для отримання платежу грошима. До комерційних документів відносяться контракти, рахунки-фактури, відвантажувальні документи (CMR, авіа- та залізничні накладні, бортові коносаменти), документи, що підтверджують право власності на вантаж (акти приймання-передачі) та інші документи, що не є фінансовими.

Фінансові документи при інкасуванні пересилаються між банками через спецпошту.

Як правило, при проведенні зовнішньоекономічної операції з використанням інкасової форми розрахунків імпортер надає перевагу оплаті на умовах товарного кредиту. Тому ця форма розрахунків у міжнародній практиці є основною.

Усі документи, відправлені на інкасо, повинні супроводжуватись інкасовими дорученнями довірителя, яке містить повні та точні інструкції банкам, що беруть участь в операції інкасо, а також повну адресу платника, або доміціля, за яким повинно бути зроблене надання фінансових документів (в даному випадку — векселів).

Крім того, при передачі векселів між покупцем та продавцем через банки з чистим інкасо непотрібно виконувати будь-які митні процедури з їх оформлення.

Слід пам’ятати, що всі міжнародні розрахунки за інкасо, пов’язані з експортом та імпортом товарів, наданням послуг та іншими комерційними угодами, здійснюються резидентами України тільки через уповноважені банки, а не поштою або шляхом передачі «з рук в руки» за актом. Тобто вексельна форма розрахунків по експортно-імпортних контрактах може здійснюватись тільки через уповноважені банки шляхом інкасо, а не шляхом звичайної передачі за актом з подальшим вивезенням векселя повноважним представником (фізичною особою) продавця або покупця через митний кордон України.

У розрахунках по комерційному кредиту інкасо документів і векселів, як правило, супроводжується виставленням по дорученню імпортера банківської платіжної гарантії на користь експортера, що забезпечує платіж у разі неоплати імпортером документів (векселів) в обумовлений термін. Банківські гарантії можуть виставлятися і в забезпечення акцепту тратт, направлених на інкасо.

Інкасо імпортне — інкасо в міжнародних розрахунках щодо отримання банком грошей від юридичних і фізичних осіб за товарними документами. Банк імпортера, одержавши від банку експортера товарні документи, у визначений термін передає їх імпортерові і стягує (за наявності згоди) з його рахунка належну експортерові суму. Порядок здійснення цих операцій регламентований Міжнародною торговою палатою.

При імпортних операціях, отримавши від іноземного банку інкасове доручення в трьох примірниках разом із комерційними або фінансовими документами, український банк перевіряє повноту і точність дотримання необхідних вимог, наявність документів і не пізніше наступного дня другий примірник інкасового доручення з доданими документами передає імпортеру. Для отримання вказаних документів суб’єкти ЗЕД подають у банк Генеральне або разове зобов’язання, оскільки до їх сплати ці документи знаходяться в розпорядженні банку. На інкасових дорученнях, що надходять, зазначається термін оплати інкасованих документів. Інкасо з терміном оплати за пред’явленням або без вказівки терміну оплачуються протягом двох тижнів від дня отримання документів українським банком. Інкасове доручення сплачується не пізніше дня настання відповідного терміну.

Інкасо експортне — інкасо в міжнародних розрахунках щодо отримання банком грошей від юридичних і фізичних осіб за товарними документами. Банк експортера одразу після пред’явлення продавцем товарних документів оплачує йому вартість відвантаженої продукції з подальшим отриманням відповідної суми від банку імпортера, який, у свою чергу, отримує гроші від покупця.

При розрахунках у формі інкасо з телеграфним повідомленням іноземному банку направляється телеграма з повідомленням про висилання документів, в яких містяться основні дані з цієї операції. Якщо платіж здійснюється за телеграмою українського банку про отримання ним на інкасо відповідних документів, то відсилка самих документів здійснюється по отриманні авізо від іноземного банку про зарахування коштів на рахунок українського банку і після цього здійснюється зарахування коштів на рахунок експортера.

За звичайного інкасо український банк отримані товарні та інші документи з інкасовим дорученням відсилає поштою й у встановлений контрольний термін чекає отримання авізо про перерахування коштів. При отриманні коштів здійснюється їх зарахування на рахунок експортера. При використанні інкасової форми розрахунків із розстрочкою платежу банк імпортера зберігає тратту до настання строку платежу.

Загальний механізм інкасової форми розрахунків передбачає таке: експортер, відвантаживши товар згідно з умовами контракту, оформлює необхідні комерційні документи і передає їх в уповноважений банк України, обумовлений у контракті. Уповноважений банк пересилає комплект документів банку імпортера або банку-кореспондента в країні імпортера. Банк імпортера повідомляє покупця і передає йому ці документи проти акцепту термінової тратти.

В інкасовому дорученні можуть бути такі види інструкцій, які стосуються видачі документів:

1) платнику проти платежу;

2) платнику проти акцепту (тратт);

3) документи без оплати.

Розрахунок за інкасо, як правило, передбачає видачу документів проти платежу. Другий вид інструкцій використовується при розрахунках по комерційному кредиту. Тут імпортер отримує документи після акцепту переказного векселя (тратти), направленого при інкасовому дорученні.

Банк імпортера здійснює переказ на кореспондуючий рахунок і інформує про це банк експортера. Банк експортера здійснює зарахування на рахунок українського експортера валютної виручки. Організацію документообігу по акцепту або надходження грошових коштів бере на себе банк експортера. Банк імпортера (банк-емітент) контролює сплату суми імпортером. При відмові імпортера про акцепт банк-емітент перевіряє обгрунтованість відмови і повідомляє про це банк-ремітент (банк експортера). При цьому банк-ремітент приймає заходи зі стягнення платежу.

Завдяки акцепту імпортер бере на себе обов’язок здійснити платіж у визначений термін. У тих випадках, коли наданий імпортеру короткостроковий комерційний кредит (як правило, на термін до трьох місяців) не оформляється векселем, банки на підставі інструкцій довіреної особи видають документи платнику без оплати. При цьому експортер, як правило, добивається від імпортера виставлення банківської гарантії в забезпечення платежів за контрактом. Документи можуть бути видані без оплати також під письмове зобов’язання платника здійснити платіж у визначений строк.

Банки, які беруть участь у розрахунках по інкасо, виступають у ролі посередників і не несуть ніякої відповідальності за несплату або неакцепт документів (Тратт). їх обов’язки обмежуються тим, що вони повинні надати імпортеру документи або тратти до сплати (до акцепту) або направити документи (тратти) іншому банку для представлення до сплати (акцепту). У разі неплатежу або неакцепту банк імпортер сповіщає про це довірену особу або його банк.

Інкасова форма розрахунків певною мірою вигідна експортеру тим, що банки захищають його право на товар до моменту оплати документів або акцепту тратт (якщо, звичайно, експортер не дав інструкцій про видачу документів без оплати). Право на товар імпортеру дають товаророзпорядчі документи, у володіння яким він вступає після його оплати (акцепту тратт), якшо експортер не дав банкам інструкцій про видачу документів без оплати.

Документи, отримані імпортером для перевірки, залишаються в розпорядженні банку до моменту їх оплати (акцепту тратт) і у разі неоплати повертаються банку з вказаними причинами неоплати (неакцепту). Однак імпортер може отримати товар (наприклад, по одному із оригіналів коносаменту, який надано експортером капітанською поштою) до моменту представлення йому документів. Тоді збільшується ризик необгрунтованої затримки платежу покупцем, відмова від оплати товару тощо.

Інкасова форма розрахунків також вигідна імпортерам, оскільки вона передбачає оплату дійсно поставленого товару, а витрати з проведення інкасової операції відносно невеликі. Розрахунки у формі інкасо дозволяють банкам здійснювати контроль за своєчасністю отримання платежу, однак банки, як правило, не мають реальних важелів впливу на імпортера з метою прискорення оплати (акцепту) документів.

Основним недоліком інкасової форми розрахунків є тривалість обігу документів через банки і, відповідно, періоду їх оплати (акцепту), який може займати від декількох тижнів до місяця і більше. Крім того, імпортер має право відмовитися від оплати представлених документів або не мати дозволу на переказ валюти за кордон; в останньому випадку експортер понесе витрати, що пов’язані із зберіганням вантажу, його продажу третій особі або транспортуванням назад у свою країну, значний розрив у часі між відвантаженням товару і отриманням валютної виручки, особливо при довготривалому транспортуванні вантажів.

У розрахунках за комерційним кредитом інкасо документів і векселів зазвичай супроводжуються виставленням за дорученням імпортера банківської платіжної гарантії на користь експортера, що забезпечує платіж у випадку несплати імпортером документів (векселів) в обумовлені строки. Банківські гарантії можуть виставлятися і в забезпеченні акцепту тратт, що направляються на інкасо.