Документарний акредитив

Реферат

Частка акредитивної форми в міжнародних розрахунках значно менша порівняно з банківським переказом та інкасо, однак, саме акредитив найповніше забезпечує своєчасне отримання експортної виручки, тобто максимально відповідає інтересам експортера.

Застосування акредитива в міжнародних розрахунках регулюється спеціальними документами — Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів, виданими Міжнародною торговою палатою у 1993 р. (публікація МТП № 500).

Уніфіковані правила визначають поняття та види акредитивів; способи та порядок їх виконання і передачі; зобов’язання та відповідальність банків; вимоги до документів, що надаються з акредитивами та порядок їх надання; інші питання, що виникають у практиці розрахунків по акредитивах; дають тлумачення різних термінів. Правила є обов’язковими для банків, що до них приєдналися, та їх клієнтів, що здійснюють розрахунки по акредитивах. У документарний акредитив включається застереження про те, що Правила є складовою кожного такого акредитива.

Документарний акредитив — грошове зобов’язання банку, що виставляється на підставі доручення його клієнта-імпортера на користь експортера.

Банк, що видає зобов’язання, повинен провести платіж експортеру (акцептувати його тратти) або забезпечити здійснення платежу (акцепт тратт) іншим банком. Це зобов’язання є умовним, тому що його реалізація пов’язана з виконанням експортером певних вимог (передусім з наданням у банк передбачених акредитивом документів, що підтверджують виконання всіх його умов).

Уніфіковані правила визначають документарний акредитив як угоду, в силу якої банк, що діє на прохання та на підставі інструкцій свого клієнта, повинен здійснити платіж третій особі або повинен оплатити, або акцептувати, або негоціювати (тобто купити або здійснити облік) тратти проти передбачених документів, якщо дотримані всі умови акредитива.