Документарний акредитив

Реферат

Розрахунки в формі документарних акредитивів більш характерні для угод, що передбачають платіж проти надання експортером документів (готівковий платіж) або отримання покупцем короткострокового (до 1 року) комерційного кредиту. Використання документарного акредитива для оплати повної вартості товару при розрахунках у рахунок середньострокового (а тим більше довгострокового) комерційного кредиту вкрай незначне. При видачі покупцю кредиту на досить тривалий термін акредитив може використовуватись у поєднанні з іншими формами розрахунків та покривати ту частину вартості товару, яка оплачується проти надання банку комерційних документів, тобто готівкою. При розрахунках по комерційному кредиту можуть також відкриватись акредитиви на акцепт строкових тратт (переказних векселів) бенефіціара (експортера), виставлених банку, що виконує акредитив, або імпортеру. В цьому випадку виконуючий банк здійснює акцепт (або акцепт та сплату) тратт. За допомогою акцепту банк виконує свої зобов’язання по акредитиву. В подальшому сторони вступають у правовідносини, що регулюються нормами вексельного права.

Розрахунки в формі документарного акредитива проводяться в такому порядку:

1 — експортер та імпортер укладають контракт, в якому визначають, що платежі за поставлений товар будуть проводитись у формі документарного акредитива. Акредитиви виставляються банками на підставі доручення або заяви імпортера (наказодавця за акредитивом), які фактично повторюють всі умови розділу контракту, що стосується порядку платежу. У зв’язку з цим при укладанні контракту слід звернути увагу на те, щоб основні умови майбутнього акредитива були сформульовані найбільш чітко та повно. Зокрема, в контрактах обумовлюється таке:

а) назва банку, в якому буде відкритий акредитив (перевага надається банкам, що є кореспондентами уповноваженого банку);

б) вид акредитива;

в) назва авізуючого та виконуючого банку;

г) порядок утримання банківської комісії;

ґ) умови виконання платежу;

д) перелік документів, проти яких повинен проводитись платіж;

е) строки дії акредитива, строки відвантаження тощо.

У ряді випадків контрагенти можуть узгодити проформу акредитива, яка стає невід’ємною частиною контракту, тобто підготувати приблизний текст майбутнього акредитива, на який буде спиратись наказодавець-імпортер при поданні своєї заяви або доручення на відкриття акредитива в банку. Звичайно, бажано, щоб ця проформа була узгоджена, за можливості, з банками, які будуть брати участь в акредитивній операції.

2 — після укладання контракту експортер готує товар до відвантаження, про що повідомляє імпортера.

3 — отримавши таке повідомлення, покупець направляє своєму банку доручення (заяву) на відкриття акредитива, в якому зазначає всі необхідні умови. Імпортер, що дає доручення на відкриття акредитива, називається наказодавцем. Банк, що відкриває акредитив (банк-емітент), діє на підставі інструкції наказодавця.

Якщо між сторонами за контрактом існує спеціальна домовленість, імпортер може дати доручення на відкриття акредитива через певний час віддати укладання контракту.

4 — після відкриття акредитива, в якому банк-емітент, як правило, зазначає, яким чином буде проводитись зарахування коштів, цей документ направляється експортеру (бенефіціару), на користь якого він відкритий. При цьому банк-емітент відсилає акредитив бенефіціару, як правило, через банк, що обслуговує останнього, в завдання якого входить авізування (повідомлення) акредитива експортеру. Такий банк називається авізуючим банком.

5 — отримавши від емітента акредитив, авізуючий банк за зовнішніми ознаками перевіряє його достовірність та передає бенефіціару. Авізуючий банк також отримує примірник акредитивного листа або телекса, оскільки він уповноважений на прийом від бенефіціара документів по акредитиву, їх перевірку та відсилання банку-емітенту, а в ряді випадків назначається емітентом як виконуючий акредитив банку, тобто уповноважується на платіж, негоціацію (купівлю) або акцепт тратт експортера.

Отримавши акредитив, бенефіціар перевіряє його на відповідність умовам контракту. У разі будь-якої невідповідності бенефіціар може сповістити свій банк про умовне прийняття акредитива (або про його неприйняття) та вимагати у наказодавця внесення в нього необхідних змін.

6 — експортер (бенефіціар) відвантажує товар у встановлені строки у тому випадку, якщо погоджується з умовами відкритого на його користь акредитива.

7 — отримання експортером транспортних документів від перевізника, надання їх разом з іншими документами в свій банк.

8 — банк експортера перевіряє всі документи для того, щоб впевнитись, що за зовнішніми ознаками вони відповідають умовам акредитива.

9 — після перевірки банк експортера відсилає документи банку-емітенту для оплати, акцепту або негоціації, зазначаючи у своєму супровідному листі, як повинна бути зарахована виручка.

10 — отримавши документи, емітент перевіряє їх, після чого переказує суму платежу банку експортера.

11 — дебетується рахунок імпортера.

12 — банк експортера зараховує виручку бенефіціару.

13 — імпортер, отримавши від банку-емітента документи, вступає у володіння товаром.

У практиці розрахунків застосовуються різні види акредитивів, які класифікуються за ступенем гарантованості платежу і за методами виконання акредитива. За ступенем гарантованості виконання зобов’язань контрагентами зовнішньоекономічної угоди виділяють такі види акредитивів:

• непідтверджений — банк, що бере участь у цій операції (авізуючий), не бере на себе зобов’язання з виконання цього акредитива, однак повинен ретельно перевірити за зовнішніми ознаками дійсність такого акредитива;

• підтверджений — відповідальність по такому акредитиву на прохання банку-емітента бере на себе інший банк, що бере участь в операції таким чином, за виконання умов даного акредитива відповідають і банк-емітент (банк імпортера), і підтверджуючий банк (банк експортера), за що останній отримує визначену винагороду;

• безвідзивний — може бути анульований тільки за згодою експортера, на якого він відкритий, але не раніше вказаного строку його дії;

• відзивний — може бути в будь-який момент анульований імпортером або банком;

• непокритий — акредитив, який банк відкриває, але не переказує валюту, а дає тільки зобов’язання про сплату тратт;

• покритий — акредитив, який банк відкриває і одночасно переказує валюту.

Менш поширені на Україні, але використовуються у світовій практиці акредитиви, що класифікуються за методом виконання:

• звичайний — відкривається на конкретну особу;

• переказний (трансферабельний) — акредитив може бути переказано тільки у тому випадку, якщо є однозначне підтвердження банку-емітента, що акредитив "переказний". Пов’язані з переказом витрати сплачуються першим бенефіціаром, якщо не узгоджено інше. Передбачає можливість його використання повністю або частково однією або декількома особами, окрім самого бенефіціара, — іншими бенефіціарами;

• револьверний (відновлюваний) — акредитив, що поповнюється в міру його використання. В акредитивному дорученні вказується мінімальна сума (квота), нижче якої залишок за акредитивом не повинен скорочуватись, а належить до поповнення. В практиці вітчизняних банків та організацій револьверні акредитиви поділяються на кумулятивні, якщо в заяві вказується, чи є право у бенефіціара використовувати суми, що залишилися від попереднього строку (платіж здійснюється раз на місяць або квартал), і некумулятивні (без права використання залишку);

• резервнии ("стенд-бай") — іноді називають чистим акредитивом, є спеціальним видом акредитива та за сутністю більше схожий на банківську гарантію;

• "з червоним застереженням" — передбачає оплату невідвантаженого товару. Може бути будь-який вид акредитива, що передбачає виплату виконуючим банком експортеру авансів до визначеної суми.

Акредитивна форма розрахунків може використовуватися при розрахунках за товари (послуги), що експортуються з України, та за товари (послуги), що імпортуються в Україну.