Вексельні позики

Реферат

Надані документи залишаються у розпорядженні співробітника банку. Приймаючи документи на зберігання при розгляді банком питання про їх облік, працівник відділу цінних паперів повинен надати пред’явнику розписку в отриманні векселів.

Необхідно враховувати обмеження при прийнятті векселів на облік. Установам банку рекомендується не обліковувати або обліковувати після ретельного аналізу:

• неакцептовані переказні векселі, крім переказних векселів строком платежу за пред’явленням, або через стільки-то днів після пред’явлення (строк платежу не більше семи днів від пред’явлення);

• векселі строком платежу за пред’явленням, якщо не визначений строк для пред’явлення;

• векселі, надані юридичними особами, у яких векселі опротестовувалися протягом останнього року;

• неавальовані векселі;

• недоміцильовані векселі;

• векселі строком платежу більше трьох місяців з моменту обліку;

• векселі векселедавців, поточний рахунок яких відкритий в іншому банку.

Під час здійснення даної операції банк проводить юридичну та економічну експертизу документів.

Юридична експертиза документів передбачає перевірку:

• дійсності вексельного бланку;

• правильності заповнення у векселі всіх реквізитів;

• неперервності індосаментного ряду та законності володіння векселем.

Законним власником векселя є:

• особа, на ім’я якої виписаний вексель (ремітент);

• особа, на ім’я якої здійснений останній іменний індосамент;

• пред’явник, якщо останній індосамент бланковий.

Економічна експертиза документів передбачає розрахунок вартості, за якою векселі можуть бути обліковані, та оцінку кредитоспроможності пред’явника, а також інших відповідальних за векселем осіб.

Вартість, за якою векселі враховуються банком, розраховується на основі відсоткової ставки обліку векселів та узгоджується з векселедержателем-пред’явником за кожним векселем окремо.

У випадку незгоди векселедержателя з умовами обліку векселів останньому повертаються оригінали векселів, наданих до обліку, в обмін на розписку банку в отриманні векселів.

Вартість обліку векселів строком платежу за пред’явленням або через стільки-то днів після пред’явлення, за якими обумовлено нарахування відсотків на вексельну суму, буде відповідати вартості векселя у векселедателя (акцептанта), якщо відсоток за векселем не нижче відсоткової ставки обліку векселів. Якщо відсоток за векселем нижче відсоткової ставки обліку векселів, облікова вартість розраховується виходячи з передбачуваного доходу за цим векселем на передбачувану дату платежу (але не більше трьох місяців від дати обліку).

Вартість обліку векселів, за якими не обумовлене нарахування відсотків на вексельну суму, розраховується як різниця між номінальною вексельною сумою та дисконтом. Сума дисконту розраховується, виходячи з відсоткової ставки обліку векселів. Відсоткова ставка у кожному конкретному випадку обліку векселів встановлюється із врахуванням:

• мінімального рівня відсоткової ставки обліку;

• рівня ризику;

• кон’юнктури ринку капіталів;

• строковості векселя;

• кількості передавальних надписів;

• наявності поручительства (аваля).

Сума облікової ставки утримується банком у момент обліку векселя, але зараховується на прибутковий рахунок банку після погашення векселя, тобто після надходження за ним платежу. Визначення вексельної суми здійснюється за такою формулою:

де S — сума до сплати за векселем,

D — дисконт,

N — номінальна сума векселя,

Т — відносна тривалість періоду до моменту платежу за векселем.

Окрім утримання суми дисконту, який є платою за кредит, банки можуть утримувати комісійні за інкасацію векселів (дамно), поштово-телеграфні послуги (порто), а також витрати, пов’язані з опротестуванням векселів.

Експертиза документів повинна бути проведена протягом п’яти робочих днів із моменту подачі заяви векселедержателем. Після її закінчення уточнюється реєстр векселів, з якого викреслюються векселі, що не відповідають вимогам банку. Оригінали таких векселів повертаються векселедержателю-пред’явнику з відміткою про повернення в розписці банку про прийняття векселів. Зміни, внесені в реєстр, завіряються підписом відповідального працівника банку.

Реєстр векселів, що відповідають вимогам, з відміткою працівника банку, який проводив їх оцінку, подається на підпис одному з уповноважених осіб.

Позики під заставу векселів. Позики під заставу векселів бувають строковими, коли власник векселів зобов’язаний викупити їх у банку в термін, що встановлюється в момент укладання договору про надання кредиту під заставу векселя, або до вимоги (онкольні позики), повернення яких банк може вимагати в будь-який час після надання кредиту. Для використання позикових коштів банк відкриває клієнту спеціальний позиковий рахунок, з якого позичальник здійснює розрахункові операції в розмірі суми виділеного кредиту. Така позика може надаватися шляхом видачі клієнту лімітованої чекової книжки. При видачі кредиту під заставу векселів банк обумовлює в договорі максимальний розмір позики, розмір застави та співвідношення між забезпеченням і заборгованістю за рахунком, величину процента та комісії на користь банку, право спрямування в погашення позики сум, що надходять для сплати векселів або інших сум, які надходять на поточний рахунок клієнта.

У забезпечення кредиту приймаються, як правило, банківські векселі строком погашення не пізніше дня повернення основної суми кредиту. Строк такого кредиту не може бути більше, ніж три місяці.

Вартість заставлених векселів повинна бути достатньою для погашення кредиту, відсотків за користування ним, неустойки, передбачених кредитним договором (з розрахунку десятиденної прострочки повернення кредиту), відшкодування затрат за іншими витратами, пов’язаними з наданням векселя до оплати. Ця вартість повинна перевищувати суму вимог, що задовольняються за її рахунок, не менше, ніж на 30 %.

Обов’язковими умовами є доміциляція векселів, наявність банківського аваля та відмітки про нездійснення протесту.

У всіх векселях, що приймаються в забезпечення кредиту, останній запис в індосаментному ряді повинен бути зроблений на ім’я позичальника.

Для укладання договору кредитування під заставу векселів необхідні такі документи:

• заява;

• копії установчих документів;

• техніко-економічне обгрунтування операції, шо кредитується;

• бухгалтерські та статистичні звіти, включаючи звіти про фінансові результати, декларації про доходи, виписки за рахунками позичальника, поточний рахунок якого відкритий в іншому банку, іншу звітність та матеріали для визначення платоспроможності позичальника, а також висновки аудиторських організацій про фінансовий стан позичальника;

• оригінали векселів, що пропонуються в заставу;

• дві ксерокопії кожного векселя;

• реєстр векселів, що пропонуються в забезпечення кредиту;

• документ, що підтверджує товарний характер векселів;

• картка із зразками підписів і відбитком печатки, якщо клієнт обслуговується в іншому банку.

У заяві про надання кредиту визначаються:

• цільове направлення кредиту;

• сума кредиту;

• строк користування, включаючи конкретні строки погашення;

• пропоноване забезпечення (з описанням векселів).

Також додається коротка характеристика операції, що кредитується, і розрахунок економічної ефективності її здійснення.

Необхідні також копії установчих документів, документів, що засвідчують право власності на землю, право оренди, та інших документів, що підтверджують правомочність клієнта в отриманні кредиту, які повинні бути нотаріально завірені.

До техніко-економічного обгрунтування операції, що кредитується, додаються копії контрактів, договорів, включаючи договори оренди приміщень, обладнання, інших документів, що стосуються здійснення даної операції, з розрахунком очікуваних доходів від реалізації продукції (проведення робіт, надання послуг), за рахунок яких передбачається погашення майбутнього кредиту, а також прибутку та рентабельності операції, яка кредитується.