Депозитні операції банків

Реферат

Депозитні ресурси — сукупність залучених банком ресурсів, що забезпечують йому необхідні резерви відповідно до вимог законодавства і дають понад ці резерви основний обсяг коштів для кредитування.

Головними узагальненими характеристиками депозитів є: терміни до моменту їх вилучення, види й форми їх оплати, категорія вкладника.

Найбільш суттєвим і важливим джерелом формування та збільшення ресурсної бази комерційних банків є депозитні операції.

Депозитна операція — пасивна операція банку із залучення грошових коштів юридичних і фізичних осіб у національній та іноземній валютах у формі вкладів (депозитів) шляхом їх зарахування на відповідні рахунки на певних умовах.

Вклад (депозит) — гроші, які передані в банк їх власником для зберігання і залежно від умов зберігання враховуються на певному банківському рахунку.

Класифікація вкладів (депозитів) здійснюється за різними ознаками, основними серед яких є вид і статус вкладника, термін вкладу.

Одним з основних видів вкладів є вклади до запитання.

Вклад до запитання — банківський депозит, який може бути вилучений вкладником на першу вимогу; кошти на чековому рахунку в банку.

Кошти клієнтів у вкладах до запитання зберігаються на поточних рахунках, які відкриває банк для кожного клієнта. В будь-який момент вони можуть бути зняті готівкою з відповідного рахунка або перераховані за вимогою клієнта на інші рахунки в банках. Вітчизняні банки здебільшого не здійснюють виплати за залишками на депозитних рахунках до запитання, оскільки розміри цих залишків дуже нестійкі та слабо прогнозовані. Значну частку ресурсів, залучених у вклади до запитання, банки використовують для забезпечення необхідного рівня ліквідності та формування обов'язкових резервів у вигляді залишків на кореспондентському рахунку в НБУ.

Водночас у повсякденній банківській діяльності складається ситуація, коли клієнти не використовують одразу всі кошти, що надходять на їхні поточні рахунки, залишаючи певну частину у розпорядженні банку на деякий термін. Цю частину ресурсів у вкладах до запитання банк використовує здебільшого у формі вкладень у найкоротші за терміном повернення кредитно-інвестиційні активи. В цьому випадку він отримує можливість заробляти, розміщуючи вільні залишки на поточних рахунках у відповідні дохідні активи, а відтак сплачувати певний відсоток власникам депозитів до запитання за користування їхніми грошима. Платність вкладів цього типу дає змогу, в свою чергу, залучати ще більші обсяги поточних ресурсів, розширювати коло операцій та збільшувати їх обсяги, що неодмінно сприятиме підвищенню конкурентоспроможності банку. Але в деяких вкладах до запитання нормативною базою передбачено обов'язкову сплату відсотків за їх залишками. Так, зберігання коштів державного бюджету на банківських депозитах до запитання є для банку обов'язково платним і потребує нарахування та сплати відсотків за залишками цих коштів у розмірі 50% ставки рефінансування НБУ.