Сутність кредиту

Реферат

Усі комерційні банки в певній формі беруть участь у ризиковому запозиченні ресурсів і кредитуванні. Саме кредитні операції посідають домінуюче місце в портфелі послуг банку, отже, загальний розвиток усіх видів банківської діяльності потребує, у першу чергу, вдосконалення їх кредитних відносин.

Кредит (лат. creditum — позичка, борг) — одна з найскладніших економічних категорій, характер об'єктивної необхідності якої зумовлений становленням і розвитком товарно-грошових відносин.

Для кредиту основне значення має така його характеристика, як зворотний рух вартості. Позаяк надання кредиту є специфічною формою грошових відносин, що відокремилася в міру розвитку процесу обміну, воно має свої особливості, пов'язані з безперервністю процесу відтворення (точніше — з безперервністю зміни форм вартості валового національного продукту в процесі його руху). У цьому плані функціонування кредитних відносин базується на тимчасовому вивільненні коштів і виникненні тимчасової потреби в них. Об'єктивно відхилення фактичної потреби господарюючих суб'єктів в обігових коштах від їх наявності залежить від безлічі чинників, зокрема: сезонності виробництва; характеру продукції й споживаної сировини; тривалості робочого періоду; співвідношення між часом виробництва і часом обігу продукції, коливань цін на неї та ін. Таким чином з'являється можливість тимчасову нестачу коштів одних господарських одиниць компенсувати за рахунок тимчасового надлишку інших. Для реалізації цієї можливості необхідні певні економіко-правові умови.

З одного боку, сама природа кредитної угоди зумовлює необхідність матеріальної відповідальності її учасників за виконання взятих на себе зобов'язань (це можливо лише в разі відокремлення обігу коштів господарюючих суб'єктів від обігу коштів у народному господарстві). З іншого боку, обов'язкова умова виникнення кредитних відносин — це збіг інтересів кредитора і позичальника. Кредит як економічна категорія є сукупністю певних економічних відносин, а саме відносин між кредитором і позичальником з приводу зворотного руху вартості валового внутрішнього продукту.

Суб'єктами кредитної угоди можуть бути юридично самостійні господарські одиниці, дієздатні фізичні особи, що вступають у відносини тимчасового запозичення вартості в грошовій чи товарній формі. Об'єкт кредитної угоди — вартість, що позичається, відокремлення якої пов'язане з характером руху: від кредитора до позичальника, а потім від позичальника до кредитора.

Необхідність повернення вартості, що позичається позичальником, визначається збереженням прав власності на неї кредитором, а забезпечення повернення досягається в процесі використання позиченої вартості в господарстві позичальника. Основними спонукальними мотивами кредитних угод є:

— з боку кредитора — отримання позичкового відсотка (крім випадків залучення чи збереження клієнтів);

— з боку позичальника — покриття нестач власних коштів і отримання доходу в результаті використання позиченої вартості або мінімізація збитків за виходу з кризових ситуацій.

Сутність кредиту складна і має різні аспекти аналізу, що зумовлено розмаїттям його виявів. У світовій економічній науці виділяють два напрями: натуралістична концепція і капіталотвірна теорія. Перша трактує кредит як спосіб перерозподілу існуючих цінностей, підкреслюючи необхідність стадії акумуляції тимчасово вільних коштів і, у кінцевому рахунку, відводячи кредитним відносинам пасивну роль. Друга абсолютизує кредит, стверджуючи, що він не тільки переносить, а й за допомогою депозитно-чекової емісії створює капітал, відіграючи тим самим вирішальну роль в економіці.

Ці теорії значною мірою є модельними, не враховують конкретні макро- і мікроекономічні відносини. Так, у натуралістичній концепції практично не досліджуються питання регулювання нестачі кредитних вкладень в економіку, трактування об'єкта кредитних відносин обмежується характеристикою тимчасово вільних коштів. Капіталотвірна теорія у своєму класичному вигляді суперечить загальноприйнятим поглядам на циклічний розвиток ринкової економіки, тому що необмежене кредитування має інфляційну природу. Проте обидві моделі корисні як методологічні основи для проведення аналізу управляючих впливів, наприклад типу кредитної експансії або рестрикції (обмеження).

У межах економічної теорії, що розвивалася в колишньому СРСР, виділяють перерозподільчу і відтворювальну концепції, а також фондову теорію кредиту, яка розглядає його як планомірний рух позичкового фонду і надає сутнісний аспект соціально-економічній характеристиці кредиту, що відображує суспільні відносини.

Визначення функцій кредиту, тобто специфічних виявів його сутності як цілісного явища, та їх трактування залежать від методологічних підходів до аналізу. З позиції багаторівневого дослідження на верхньому рівні ієрархії виділяють перерозподільчу функцію кредиту і функцію заміщення готівки кредитними ресурсами.

Ринковий механізм перерозподілу кредитних ресурсів має переваги порівняно з іншими концепціями:

1) обсяг кредитних ресурсів за своїм потенціалом значно перевищує, наприклад, обсяг ресурсів, що розподіляються через бюджетну сферу;

2) зворотність кредиту дає змогу надавати використовувані кошти в позичку повторно, що також розширює можливість перерозподілу;

3) оперативність надання ресурсів, зокрема порівняно з бюджетною сферою.