У світовій практиці реалізація тактичного менеджменту в сфері фінансово-економічної діяльності здійснюється через управління комплексом операцій: депозити й вклади; кредитування та його форми; системи розрахунків; валютні, заставні, трансферні, трастові (посередницькі) операції; лізинг; селенг; інжиніринг та ін. Ці операції можна розподілити на такі основні групи: — операції з депозитами й вкладами; — операції з кредитування; — операції з іноземною валютою; — комісійно-посередницькі операції. Дві останні групи використовують здебільшого для диференційного аналізу конкретних операцій, за формалізованого підходу їх можна звести до двох перших. Необхідною умовою будь-якої банківської діяльності є наявність достатнього обсягу грошових ресурсів. Складовими ресурсів банку є його власні кошти і кошти, залучені від інших юридичних і фізичних осіб. Їх структура і розмір визначаються інтенсивністю і диверсифікацією операцій, які здійснює даний банк. Ці параметри, у свою чергу, є визначальними для складу й обсягу багатьох інших операцій. Основою власних коштів банку є статутний фонд. У загальному обсязі банківських ресурсів власні ресурси становлять незначну частку, яка, однак, регламентується нормативними документами і не може бути меншою від певного рівня. Для залучення банківських ресурсів використовують такі традиційні джерела: — кошти державних і недержавних підприємств і організацій, що зберігаються на банківських рахунках; — кошти бюджетних організацій; — кошти фізичних осіб. За сучасних умов збільшується вплив на конкурентоздатність банку можливості збільшення ресурсної бази за рахунок залучення коштів населення, сумарні запаси яких станом на 2000 рік, за офіційними даними, перевищували 10 млрд дол. США. Зростає також роль таких джерел залучення коштів: — позички, отримані в НБУ й інших фінансово-кредитних установах; — ресурси інших комерційних банків, що перебувають на міжбанківських депозитних і кореспондентських рахунках; — кошти, отримані від реалізації акцій, облігацій, векселів, депозитних сертифікатів та інших цінних паперів. Пасивні операції використовують для мобілізації коштів. Внаслідок таких операцій, зміст яких, незалежно від форм взаємодії з партнерами, зводиться до отримання коштів у кредит, створюються додаткові ліквідні можливості фінансування активних операцій. У результаті змінюється структура пасиву банківського балансу, що потребує постійного контролю й управління порядком, послідовністю й масштабом проведення пасивних операцій. |