Принципи та організація кредитної політики

Реферат

Стандарти кредитування є першою складовою реалізації кредитної політики. Вони містять зразки документів, з якими працюють кредитні менеджери та виконавці, перелік дій працівників банку, які відповідають за здійснення процесу банківського кредитування. Основне завдання стандартів кредитування — визначити практичні дії з реалізації кредитної політики. У них мають бути відображені такі основні моменти:

— порядок збирання та аналізу фінансової інформації;

— вимоги щодо забезпечення кредитів, гарантій та поручительств;

— правила організації кредитного процесу;

— порядок оцінки кредитоспроможності позичальника;

— вимоги щодо оформлення кредитної документації;

— зразки документів (кредитна угода, договір застави, поручительства тощо).

Зміст та структура стандартів кредитування можуть різнитися у різних банках але здебільшого містять такі важливі моменти:

— опис системи кредитних повноважень працівників банку;

— перелік видів кредитів, надання яких відповідає кредитній політиці банку, а також неприйнятних для банку видів кредитів;

— сфери господарювання та регіони, де кредитна активність банку є пріоритетною;

— процедура стягнення простроченої кредитної заборгованості;

— порядок надання позичок працівникам банку та ін.

Кредитні інструкції — друга складова методичного забезпечення процесу реалізації кредитної політики.

Кредитна інструкція — опис послідовних дій з реалізації конкретної кредитної процедури.

Інструкція, що відповідає окремій кредитній процедурі, виглядає як опис послідовності взаємопов'язаних етапів із визначенням відповідальних виконавців та їх повноважень. Наприклад, інструкції можуть визначати етапи процедури оформлення кредитної документації, заходи з вивчення кредитної передісторії або з мінімізації частки проблемних кредитів у портфелі банку.

Отже, порядок кредитування, закріплений у банківських кредитних інструкціях, визначає конкретні етапи процесу банківського кредитування і забезпечує його здійснення відповідно до вимог кредитної політики банку.

Розробка кредитної політики передбачає підготовку меморандуму з кредитної політики, який має забезпечити реалізацію стратегічних цілей банківської діяльності у сфері кредитування. Складання меморандуму, як і контроль за виконанням його вимог, здійснює Кредитний комітет банку. Меморандум є конфіденційним документом, позаяк містить стратегію та методи банківської кредитної політики, і навіть у самому банку його доводять до відома тільки тих працівників, що безпосередньо беруть участь у процесі банківського кредитування.

У ньому повинні бути відображені всі етапи кредитного процесу — від збирання інформації та вивчення кредитної передісторії позичальника до кредитного моніторингу та механізму формування резервів під можливі втрати за наданими кредитами.

Меморандум є основою для контролю та спостерігання за організацією кредитного процесу, інструктивним матеріалом для працівників підрозділів, які здійснюють кредитування, інструментом контролю за виконанням вимог кредитних інструкцій для керівників кредитних підрозділів. Він встановлює вимоги, на основі яких робітники відділу кредитного аналізу банку здійснюють перевірки позичальників, визначає механізм внесення коректив у поточну внутрішню кредитну політику банку.

Отже, кредитна політика комерційного банку окреслює коло ключових цілей і завдань банківської діяльності та визначає конкретні способи і методи її реалізації з метою максимізації дохідності кредитних операцій та досягнення прийнятного рівня ризиків банківської діяльності у сфері кредитування.

Але сама по собі кредитна політика, якою б якісною вона не була, ще не гарантує забезпечення виконання встановлених параметрів діяльності банку та запланованого рівня ефективності кредитних операцій. Вирішальне значення має організація роботи з добору та управління кадрами, а також оптимальна функціональна побудова організаційної структури кредитного підрозділу комерційного банку.

До роботи на визначальних напрямах у відповідних підрозділах залучають висококваліфікованих фахівців, які мають значний досвід фінансово-аналітичної діяльності, добре обізнані з існуючим механізмом правового регулювання кредитних відносин, мають необхідні знання у сфері ринкової кон'юнктури, спроможні прогнозувати та відстежувати тенденції розвитку відповідних галузей господарювання, мають практичні навички управління ризиками кредитної діяльності комерційних банків.

В Україні практичні засади кредитних відносин, форми, види кредитів, принципи та умови банківського кредитування визначаються відповідними нормативними актами НБУ. В Положенні НБУ «Про кредитування» від 28.09.95 p., дається таке визначення банківського кредиту:

Кредит банківський — позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, платності та цільового характеру використання.

Принцип забезпеченості означає наявність у банку права та можливостей захисту своїх інтересів у вигляді одержання відповідних засобів забезпечення наданого кредиту (застава, гарантія, поручительство тощо).

Принцип повернення, терміновості та платності означає, що кредит має бути повернений позичальником банку у визначений термін зі сплатою відповідного відсотка за його користування.

Цільовий характер кредитування передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором.

НБУ встановлює певні вимоги щодо здійснення комерційними банками кредитних операцій. Так, кожне рішення з надання кредиту, незалежно від його розміру та терміну, повинно укладатися колегіально — правлінням банку, кредитним комітетом, кредитною комісією тощо. Кредитування позичальників здійснюється банками за умови дотримання відповідних економічних нормативів банківської діяльності. До нормативів, що регулюють кредитну діяльність банків, належать:

— максимальний розмір ризику на одного позичальника;

— норматив великих кредитних ризиків;

— максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру;

— максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам;

— максимальний розмір наданих міжбанківських позичок.

Крім того, НБУ забороняє комерційним банкам надавати кредити для покриття збитків господарської діяльності позичальників, формування та збільшення статутного фонду банків та інших господарських товариств, придбання цінних паперів будь-яких підприємств.