Способи розробки прогнозів валютних курсів

Реферат

Необхідно враховувати, що окремі методи розробки прогнозів властиві різним наукам і використовуються у багатьох галузях знань. Завдяки швидкому розвитку науки значно збагачується арсенал методів прогнозування: удосконалюються старі методи, розробляються нові, а також оригінальні форми підходу до проблем дослідження майбутнього. Систематизація методів прогнозування визначається його об'єктом, тобто фінансово-економічними процесами розвитку та їх закономірностями.

Розбіжність прогнозованих змінних пов'язують з такими критеріями:

— діють відповідні чинники на даний момент чи можуть діяти лише в майбутньому;

— чи діяли вони в минулому, якщо так, то це може бути основою для визначення майбутніх закономірностей;

— визначаються дані з іншими змінними детерміновано чи стохастично;

— чи можна чинити на них прямий або непрямий вплив, чи можливість впливу взагалі виключена;

— яким періодом часу обмежується передбачення.

Об'єктами прогнозування вибирають найістотніші параметри майбутніх процесів у їх взаємозв'язку. В процесі прогнозування параметрів, зіставлення їх майбутніх значень як з фактичними показниками поточного періоду, так і з наявними чи майбутніми можливостями виникає комплекс проблем прийняття рішень. Найчастіше перша прогностична оцінка спричиняє накопичення проблем, поступове усунення яких можливе шляхом розробки ґрунтовніших прогнозів, здійснення координації й застосування відповідних заходів. Загалом не слід орієнтувати прогностичну роботу на вирішення уже відомих проблем прийняття рішень, ефективніше виявляти об'єктивні тенденції розвитку майбутнього. Для цього використовують різні методи, які умовно класифікують в такий спосіб:

1) за ступенем охоплення причинних зв'язків на нижчій сходинці знаходяться суто механічні прийоми типу перенесення минулого в майбутнє. До цієї категорії умовно відносять і розрахунок трендів, незалежних від ступеня досконалості їх розрахунку. Складнішими є однофакторні залежності типу одномірної регресії. На наступній сходинці розташовано модель множинної регресії; найсучаснішими з цього погляду є прогнози, розроблені на основі аналізу багатосторонніх взаємозв'язків основних параметрів системи;

2) за ступенем пізнання динаміки процесів виділяють низку методів, які різняться рівнем складності. Найпростіший варіант зводиться до припущення, що відповідні пропорції й темпи розвитку зберігаються. Облік постійних чи циклічних змін дає змогу досягти високого ступеня відповідності дійсному стану речей. Але в разі використання цих методів не враховуються стрибкоподібні якісні зміни, зумовлені зовнішніми чинниками. Лише з урахуванням цих обставин, наприклад шляхом застосування експертних оцінок, можна правильно відобразити в прогнозі динаміку процесів;

3) за ступенем врахування детермінованого й стохастичного компонентів можна виділити точкові й інтервальні прогнози. Інтервальні застосовують у разі розсіюваних змінних, зазвичай розробляють з урахуванням розподілу ймовірностей. Розглянуті в цьому випадку стохастичні змінні поділяють на статичні (інваріантні й часові) та динамічні, які вивчають переважно в межах теорії випадкових процесів;

4) за ступенем чутливості параметрів до впливу ззовні можна виділити незалежні показники (чинники, екзогенні змінні) й залежні (відгуки, результуючі показники, ендогенні змінні);

5) за математичним інструментарієм, який застосовують (наприклад, метод найменших квадратів, кореляційні, спектральні методи тощо), або за використовуваними логічними методами.

Розрізняють також три взаємодоповнюючих способи розробки прогнозів:

— експертні оцінки, які дають змогу упорядкувати й об'єктивізувати суб'єктивні оцінки прогнозного характеру;

— екстраполяція й інтерполяція за допомогою аналізу динамічних рядів розвитку показників прогнозованого явища;

— моделювання, тобто побудова пошукових і нормативних моделей з обліком імовірної чи бажаної зміни прогнозованого явища на період попередження прогнозу за наявними прямими чи непрямими даними про масштаби і напрямки змін. Найефективнішими є прогнозуючі моделі у формі систем диференціальних чи різницевих рівнянь, хоча можливі усі види моделей: сценарії, імітації, графи, матриці тощо.

Наведений поділ способів прогнозування умовний, оскільки на практиці ці способи взаємно перетинаються й доповнюють один одного. Прогнозна оцінка обов'язково містить елементи екстраполяції й моделювання. Процес екстраполяції неможливий без елементів оцінки й моделювання. Моделювання передбачає попередню оцінку й екстраполяцію, ускладнює класифікацію методів прогнозування, яка значною мірою є умовною. Загалом процес прогнозування містить, як мінімум, чотири етапи:

— аналіз процесу зростання та його особливостей;

— вибір відповідних методів і математичних додатків;

— застосування методів прогнозування;

— верифікація (перевірка істинності теоретичних положень) прогнозів.