Банківська система Китаю

Реферат

Крім аналізу особливостей розвитку банківських систем високорозвинутих індустріальних держав, практичний інтерес становить вивчення досвіду побудови кредитно-фінансової системи в Китаї. Це зумовлено насамперед тим, що Китай — практично єдина країна, де інтенсивне економічне зростання супроводжується найсильнішим партійно-політичним впливом на економіку.

Нині в країні функціонує дворівнева банківська система, яка була створена в 1983 р. і має вичерпне й систематичне банківське регулювання:

— позиції й цілі центрального банку, спеціалізованих банків та інших фінансових інститутів;

— управління грошовим обігом, кредитами, заощадженнями, відсотковими ставками.

Першим рівнем банківської системи є Народний банк Китаю (НБК), заснований 1 грудня 1948 р. як головний інститут, відповідальний за здійснення грошово-кредитної політики.

Після 1949 р. було засновано численні спеціальні банки, що стали згодом банками другого рівня і сприяли соціалізації економіки, її відновленню й розвитку, у тому числі через націоналізацію приватних банків і створення окремої частки державно-приватної власності. Ці банки згодом то ставали частиною Народного банку Китаю, то відновлювалися як незалежні кредитні інститути. Сам же Народний банк Китаю за період свого існування неодноразово входив до складу Міністерства фінансів, втрачаючи свою незалежність. У 1983 р. після прийняття Закону про НБК він остаточно перетворився на єдиний центральний банк із доданням регулюючих функцій, притаманних центральним банкам розвинутих країн. Зі структури НБК було виведено спеціалізовані банки, що ознаменувало собою повне формування дворівневої банківської системи.

Сучасна банківська система Китаю характеризується наявністю центрального банку з його державними функціями (НБК) і п'яти спеціалізованих банків, до яких належать:

— Торгово-промисловий банк;

— Сільськогосподарський банк;

— Китайський інвестиційний банк;

— Народний будівельний банк;

— Банк Китаю.

Останній є основним для операцій у зовнішньоекономічній сфері. Крім цих спеціалізованих банків, діють інші важливі фінансові інститути: Комунікаційний банк, кредитні кооперативи і поштові відділення, а також безліч дрібних, певною мірою незалежних фінансових інститутів, які також відіграли важливу роль у підвищенні ефективності проведення економічних реформ у Китаї.

Водночас сучасна китайська кредитно-фінансова система має низку суттєвих недоліків. Це пов'язано з тим, що за активізації економічних реформ система стає нестабільною. Зокрема, процес реформ супроводжується децентралізацією й передачею влади в прийнятті економічних рішень на місця, тоді як основні параметри грошово-кредитної політики закладаються в централізовані плани, які затверджуються в адміністративному порядку. В той же час вплив НБК як центрального банку обмежується на національному рівні недостатньою адміністративною незалежністю від Державної Ради, а на місцевому рівні — системою подвійного управління, за якої місцеві філії НБК залежать від місцевих органів влади і практично не захищені від політичних втручань. Ці фактори, а також практична відсутність великого приватного капіталу в китайських банках значно знижують ступінь впливу банківської системи на проведення економічних реформ загалом.

Аналіз становлення і розвитку банківських систем різних країн свідчить, що найдоцільнішою і сприятливою для ефективного розвитку ринку фінансово-кредитних послуг організаційною структурою є дворівнева банківська система, до якої належать: 1-й рівень — Центральний банк; 2-й рівень — комерційні (державні та приватні) банки.

Ефективність діяльності банку 1-го рівня визначається ступенем незалежності у здійсненні покладених на нього функцій та її відповідності рівню відповідальності за здійснювану грошово-кредитну політику.

Не менш суттєвим є те, що динаміка розвитку банків 2-го рівня прямо залежить від фінансово-економічного стану як держави загалом, так і окремих суб'єктів господарювання. Неможливо домогтися високої надійності й достатньої капіталізації банківської системи в умовах глибокої фінансово-промислової кризи за відсутності реальних тенденцій економічного зростання.

Саме під таким кутом зору і треба розглядати особливості формування й розвитку банківської системи України.