Структура банківської системи України

Реферат

Перехід до нової системи економічних відносин, заснованої на принципах ринкової економіки, зумовив докорінну перебудову банківської системи України.

Банківська система в сучасній Україні є дворівневою структурою управління фінансовими ресурсами, представленою 1) НБУ і його структурами, 2) комерційними банками різних форм власності, спеціалізації й територіального рівня.

Національний банк України (НБУ). Дворівнева структура банківської системи України визначена чинним фінансовим законодавством. Національний банк у банківській системі належить до верхнього рівня і здійснює функції, типові для центрального державного банку розвинутих європейських держав, є емісійним і розрахунковим органом державної влади, банком банків і банкіром уряду України.

НБУ регулює діяльність банківської системи в межах законодавчої й нормативної баз, несе відповідальність перед суспільством за функціонування банківської системи загалом.

За НБУ закріплено виконання низки функцій (згідно із Законом «Про Національний банк України» — 19 функцій), ключовими з яких є:

— функція центрального банку країни;

— функція емісійного центру;

— функція валютного органу;

— функція органу банківського нагляду;

— функція банку банків;

— функція банку уряду;

— функція організатора міжбанківських розрахунків;

— функція центру грошово-кредитного регулювання економіки.

Основною функцією НБУ є забезпечення стабільності національної грошової одиниці.

Для реалізації своїх функцій НБУ здійснює такі види операцій:

— надання кредитів комерційним банкам для підтримки їх ліквідності;

— дисконтні операції з векселями й чеками;

— купівля-продаж на вторинному ринку цінних паперів;

— відкриття власних кореспондентських рахунків у зарубіжних банках і ведення рахунків іноземних банків-кореспондентів;

— ведення рахунків українських комерційних банків;

— купівля-продаж валютних цінностей з метою монетарного регулювання;

— збереження, а також купівля-продаж банківських металів, дорогоцінних каменів та інших цінностей без ліцензування й квотування;

— розміщення золотовалютних резервів країни;

— прийняття на збереження й в управління державних цінних паперів та інших цінностей;

— надання гарантій і поручительств у встановленому порядку;

— ведення рахунків Державного казначейства;

— операції з обслуговування державного боргу, пов'язані з розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і виплатою доходу по них;

— ведення рахунків міжнародних організацій;

— інші операцї, необхідні для виконання покладених функцій.

Комерційні банки. Вони є основною ланкою фінансової системи України.

Класифікація комерційних банків. У сучасній банківській практиці виділяють значну кількість різноманітних ознак, за якими класифікують банки. Відповідно до умов розвитку вітчизняної економічної системи банки можуть бути класифіковані:

1) за формою власності: в Україні банки створюються і функціонують у статусі державних установ (Ощадбанк, «Укрексімбанк»), акціонерних товариств (переважна більшість банків), товариств з обмеженою відповідальністю, спільних підприємств (ПУМБ, «Інвест-Банк-Україна» та ін.). Виключається перебування будь-якого банку у власності однієї особи (юридичної або фізичної), оскільки за чинним законодавством комерційний банк може бути створений за участю не менш трьох засновників;

2) за територіальним характером діяльності: регіональні — банки, що діють на окремій території; республіканські — банки, що здійснюють операції в багатьох регіонах через мережу філій; міжнародні — банки, що активно працюють на світових ринках і мають філії та представництва за кордоном;

3) за розміром: найбільші, великі, середні та малі банки. До групи найбільших належать банки, сукупні активи яких перевищують 1млрд грн., великі — банки з активами понад 100 млн грн., середні — банки з активами понад 50 млн грн., малі — до 50 млн грн. Станом на початок 1999 р. до найбільших було віднесено 9 комерційних банків, що становили приблизно 6% від загальної кількості працюючих банків України. Найчисельнішою виявилася група малих банків — 57 банків, або 37% від їх загальної кількості;

4) за наявністю мережі філій: банки, що відкрили філії та територіально відокремлені підрозділи; безфіліальні банки;

5) за сферою діяльності: універсальні — банки, що здійснюють різноманітні операції та надають комплексні послуги; спеціалізовані — банки, що виконують певні специфічні операції та обслуговують окремі галузі економіки, функціонуючи в означеному сегменті ринку. На сучасному етапі найпоширенішими є такі види спеціалізованих банків: іпотечні, інвестиційні, ощадні, зовнішньоекономічні, клірингові.

Спеціалізованими в Україні є два банки — Державний експортно-імпортний банк України та Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України. Чітка спеціалізація цих банків, тобто здійснення операцій у вузьких секторах ринку, пов'язана зі слабкою диверсифікацією їх діяльності, а відтак зі збільшенням відповідних ризиків, вірогідність яких зростає, особливо в умовах нестабільної економіки. Тому державний статус дає змогу цим банкам зберігати свою спеціалізацію в кризових умовах, оскільки держава виступає своєрідним гарантом їх стабільності та фінансової стійкості.

Решта українських банків намагається, відповідно до власних можливостей, максимально диверсифікувати свою діяльність, пропонуючи комплексне банківське обслуговування та здійснюючи різноманітні операції, передбачені чинним законодавством. Отже, за набором операцій та послуг переважна більшість вітчизняних банків може бути віднесена до універсальних, незважаючи на офіційні назви деяких з них (Іпотечний комерційний акціонерний банк, «Інвест-Банк-Україна», «Легбанк», «Укргазбанк», Індустріально-експортний банк, «Національні інвестиції», Земельний банк).