Особливості запилення різних культур

Реферат

Вулики ставлять у теплицю з таким розрахунком, щоб до появи перших квіток на огірках бджоли вийшли із зимового спокою і мали у гнізді розплід. На це треба 7—10 днів перебування сім'ї у теплиці. Вулик ставлять на підставку, висотою 30—40 см, у південно-західному кутку теплиці, де збирається найбільше бджіл. Інколи резміщують його у південно-східному кутку теплиці, де в ранкові часи краще освітлення. Через 3—4 дні гніздо сім'ї оглядають, виявляючи наявність кормів, матки, видаляють бокове утеплення. Виліт бджіл спрямовують вздовж теплиці. Навпроти вулика забілюють скло теплиці.

Активність роботи бджіл у теплиці зумовлюється високою нектарністю квіток, яка залежить від грунтового живлення рослин, освітленості приміщення. Якщо вода при поливі рослин змиває з квіток нектар і пилок, бджоли їх не відвідують. Тому часто у нижній частині рослин, яка зволожується під час поливу грунту, утворюються деформовані плоди.

Бджоли добре працюють при температурі +22 °С, вологості повітря 70—80 %, освітленості 5000 лк і відсутності відлякуючих запахів, які залишаються після обробок рослин отрутохімікатами. Витрачаючи на один виліт близько 20 хв, бджола відвідує 30—60 квіток, при цьому чоловічих у 2—3 рази більше.

У зимові місяці порівняно з весняними виліт бджіл з вуликів менш інтенсивний. Для його поліпшення у ранкові години проводять дресирування бджіл на відвідування годівниці з кормом, що містить 1—2 краплі будь-якої ефірної олії (м'ятної, анісової чи ін.). Годівницю розміщують на протилежному боці теплиці і спочатку приманюють бджіл, підставляючи годівницю до льотка вулика.

У другій половині дня рослини обробляють отрутохімікатами. Бджіл при цьому ізолюють, користуючись видалювачем Портера. На другий день зранку бджоли знову відвідують квітки. Припинення льоту їх навіть на добу знижує урожайність тепличних культур.

Бджолині сім'ї в міру потреби забезпечують пергою, підставляючи у гніздо пергові рамки. Медові запаси підтримують на рівні 10—12 кг. Рамки з пергою, по 6—8 кг на сім'ю, заготовляють на резервній пасіці, а нестачу меду поповнюють цукром або цукровим медом, в якому є ферменти бджолиної слини, що краще впливає на бджіл. З обніжжя готують солодке кормове тісто, змішуючи його з цукровою пудрою та сиропом до необхідної консистенції. Згодовують корм по 100—300 г 1 раз на тиждень загорнутим у дрібну капронову сітку у формі коржа, поклавши зверху на рамки гнізда. Інколи пилок насипають у комірки стільників, зволожують його водою і кладуть у гніздо.

Весною із зацвітанням у природі перших пилконосів бджолам дають можливість вилітати із теплиці через отвір у даху 10x10 см. Біля нього для бджіл малюють яскравий знак у формі квітки, а не геометричної фігури. Принесення пилку поліпшує роботу бджіл у теплиці на огірках. Сім'ям, що запилюють помідори, вильоту із теплиці надавати не бажано. Визнано недоцільним виносити вулик з теплиці. Біля тепличних комбінатів корисними є посадки пилконосних і медоносних дерев та кущів.

Після закінчення сезону запилення сім'ї необхідно розмістити ближче до медоносів, провести планову заміну маток, підсилення за рахунок резервних сімей. Надалі їх утримують і готують до зимівлі так, як передбачено технологією утримання бджіл. До повторного використання на запиленні зимують вони у зимівнику або надворі.

Для запилення рослин у теплицях використовують місцевих бджіл та карпатських.

Запилення плодових і ягідних культур. Україна — земля садів, з цвітінням яких починається запилення сільськогосподарських культур. Першим зацвітає абрикос, потім черешня, вишня. Майже одночасно з ними цвіте слива, потім груша, літні сорти яблуні, а зимові сорти її завершують цвітіння. Усі види плодових порід, маючи двостатеві квітки, запилюються перехресно. Деякі сорти зерняткових порід можуть запилюватись пилком свого сорту і дати невеликий урожай. Ці сорти теж значно краще плодоносять при перехресному запиленні. Самозапиленню запобігає сама будова їх квіток, різні строки дозрівання маточок і пиляків. Крім того, пилок з тієї ж квітки або односортної з іншого дерева не дає запліднення. Квітка плодової пороли здатна запліднитись тільки пилком так званого сорту-запилювача. У садівництві відомі кращі запилювачі для тих чи інших сортів. Це обов'язково враховують при посадці садів. Крім основного сорту, залежно від типу саду, садять різні форми сортів-запилювачів. Результати запилення та урожайність садів значною мірою залежать від агротехнології садівництва, віку дерев, інтенсивності цвітіння, погодних умов, особливо під час цвітіння, та запилювальної роботи бджіл. Диких комах-запилювачів у цей ранньовесняний період ще мало і їх роль у запиленні незначна. Основні запилювачі садів — це медоносні бджоли. Без них плодові дерева не утворюють зав'язі і після рясного цвітіння практично не дають потрібного урожаю. Коли насиченість бджолами висока, яблуневі інтенсивні сади утворюють 30—40 % корисної зав'язі, а при рясному цвітінні зав'язь 2—3 % квітів забезпечує одержання високого урожаю. Квітки у деяких сортів яблуні мають зближені пиляки, що утруднює доступ бджоли до нектару. Ці квітки добре запилюють бджоли, що збирають пилок. У інших сортів доступ до нектару вільний. Бджоли, збираючи його, менше запилюють квітки і зав'язі утворюється менше.

Серед зерняткових порід найбільші площі займає яблуня, а потім груша. Вони подібні за біологією цвітіння, запилення, формою посадки дерев і технікою запилення їх бджолами.

Яблунева квітка живе 4—8 днів. Маточка її дозріває на 2—3 дні раніше, ніж пиляки. Найбільше квіток на другий день цвітіння. З квіток перших 2—3 днів цвітіння формується 50 % плодів.

Серед 22 сортів яблуні при штучному самозапиленні п'ять давали 25—30 % можливого для них урожаю плодів, а при природному самозапиленні урожайність знижувалась ще у 2—8 разів. Із 43 рядів основного сорту високий урожай дали дерева 6—8 рядів, розміщених ближче до запилювачів. На віддалених рядах він знижувався майже у два рази, оскільки запилення було недостатнім, що підтверджується незначною кількістю насіння у плодах. Отже, з віддаленням від сортів-запилювачів утруднюється перехресне запилення, що може викликати зниження врожаю плодів. Ці ж дослідники помітили, що у садах з ущільненим розміщенням дерев у рядах 94—97 % бджіл літає вздовж ряду, а у карликових — 87—99 % бджіл.

У кісточкових садах переважають слива, вишня та черешня, які запилюються перехресно. Приймочки їх квіток і пиляки дозрівають неодночасно. Ще з нерозкритої квітки вишні, коли пиляки ще не дозріли, висовується довга, готова до запліднення маточка. Деякі сорти вишні зовсім не утворюють пилку. Квітки кісточкових теж потребують неодноразового відвідування бджолами і запилення сортами-запилювачами. При доброму запиленні урожай зростає у 2—3 рази.

Ягідники (малина, смородина, аґрус) приваблюють бджіл і добре плодоносять за сприятливих умов цвітіння та перехресного запилення бджолами. У малини супліддя велике, соковите, а при поганому заплідненні стає безформним і містить рештки незапліднених зав'язей. Чорна смородина при запиленні сортами-запилювачами дає 25—30 ц/га ягід.

У квітках агрусу раніше дозрівають пиляки квітки. При підвищеній здатності сорту до перехресного запилення у його квітці більше нектару.

Квітки суниці здатні запилюватись односортним пилком, принесеним бджолою з інших рослин. Особливо важлива насиченість бджолами плантацій, на яких висаджені, крім звичайних, безпилкові сорти.

Бджолині сім'ї підвозять в сади на початку цвітіння або перед цвітінням, коли минає небезпека отруєння бджіл від останніх перед цвітінням обробок отрутохімікатами. Бджоли повинні встигнути запилити перші квітки в суцвіттях, які більш розвинені і дають кращі плоди. Залежно від віку саду, його площі, висоти та густоти дерев, сили їх цвітіння, насиченості сортами-запилюзачами, стану бджолиних сімей і породних умов сім'ї розміщують у саду різними способами.

Рекомендаціями науковців передбачено рівномірне розміщення бджолиних сімей у саду — по 15—20 на віддалі між групами не більше 300 м. Запропоновано диференційоване використання бджіл на запиленні. Коли приріст дерев саду малий, цвітіння дуже рясне і погода сприятлива для запилення, пасіку залишають у саду на 2—3 дні для запилення тільки перших у суцвітті квіток. Незапліднені зав'язі квіток, які зацвітуть у наступні дні, коли бджіл у саду не буде, швидко осипляться, що може сприяти інтенсивнішому плодоношенню у наступному році. За даними спостережень, запилення саду, що інтенсивно цвів, протягом перших трьох днів не викликало зниження урожаю. При помірній і обмеженій кількості квіток, особливо у молодих садах, проводять запилення усіх або більшої їх частини. Бджолині сім'ї перебувають у саду весь період цвітіння.

У випадку незадовільної роботи бджіл під час цвітіння запилювальні пасіки міняють місцями. Це можливо, коли утримують пасіку на платформах. Норма на 1 га зерняткового саду 2 сім'ї, а кісточкового — 2,5—3, при умові, що вони мають силу не менше 7—8 вуличок і 5—6 рамок розплоду.