Bесняно-літній догляд за бджолами

Реферат

Зменшення розміру комірок під час використання стільників відбувається до певної межі. Після виведення 10 поколінь скупчення баласту сповільнюється, а після 15-го покоління бджоли більшість його вимушені згризати і видаляти з гнізда. Однак на дні залишки продовжують нашаровуватись. Маса свіжовідбудованого стільника у стандартній рамці становить близько 150 г. Він являє собою чистий віск. Після виведення в ньому 6 поколінь маса збільшується в 2,17—3 рази. Таке зростання відбувається за рахунок невоскової частини. Бджоли додають незначну кількість воску лише на краї комірок для збереження їх глибини.

Використання темно-коричневих і чорних стільників у гнізді недопустиме, бо у комірках зменшених розмірів виводяться дрібні бджоли, які менш продуктивні, бджолиній сім'ї доводиться виконувати додаткову роботу по очищенню стільників від коконів, гніздо засмічується, збільшується загроза враження хворобами, збудники яких можуть нагромаджуватись разом з баластом, погіршується якість меду і зовнішній вигляд воскових будівель.

Підраховано, що протягом сезону в стільниках розплідної частини гнізда виводиться 5—6 поколінь бджіл. Середня норма вибракування стільників становить одну третину загального запасу на сім'ю. У вуликах-лежаках (на 20 рамок) щорічно треба замінювати 6—7 стільників.

Щоб не порушити норм вибракування і не допустити зменшення забезпеченості стільниками бджолиних сімей, необхідно постійно дбати про відбудовування їх у рамках з вощиною. Це поєднується із заходами, спрямованими на одержання якомога більшої кількості валового (виділеного бджолами) воску. Протягом весняно-літнього періоду, коли сім'ї виховують розплід і мають у своєму складі молодих бджіл, а в зоні розміщення пасік цвітуть медоносні рослини, у вулики необхідно ставити рамки з вощиною. При першому розширенні гнізда в багатокорпусний вулик, крім готових стільників, ставлять 3—4 рамки на відбудову. Корпуси укомплектовують завчасно відсортованими стільниками і навощеними рамками. Їх ставлять під час цвітіння плодових культур, ріпака, кленів, верб та весняного різнотрав'я, коли настає потепління і бджолині сім'ї збирають по 0,3—0,5 кг і більше корму за день. У вуликах-лежаках рамки з вощиною розміщують біля крайніх стільників з розплодом або в центрі гнізда. В теплу пору матки охоче відкладають яйця в комірки нових стільників, чим розпочинається їх використання. Восени вони будуть найкращими для формування гнізда з кормом на зиму.

Під час медозбору середньої і великої сили (з еспарцету, буркуну, білої акації, липи, гречки, соняшнику) сім'ї спроможні відбудувати за короткий час 5—6 стільників. Сильні сім'ї, які часто перевозять від одних до інших медоносних рослин, за сезон відбудовують по 15—20 стільників. Це дає можливість ефективно використовувати кормову базу, досягати високих зборів меду і воску та своєчасно поновлювати гнізда.

До розширення і поновлення гнізда готуються взимку. В рамках натягують дріт, прикріплюють вощину. У рамках низькоширокої форми дріт втягують через отвори в бокових планках у 4—5 рядів, щоб стільник міцно тримався під час перевезень.

Для прикріплення листів вощини до дроту нині користуються електронавощувачами, що значно підвищує продуктивність праці.

Вилучені з користування старі та пошкоджені стільники перетоплюють для одержання воску. Вибракування та перетоплювання стільників проводять весною до розширення гнізд та восени, коли закінчиться відкачування меду.

Використання медозбору. Утримання бджіл у стані високої льотної активності. До настання медозбору на пасіках готуються майже цілий рік. І під час нього роботи, спрямовані на одержання більшої кількості продукції, не припиняються. Основну увагу пасічники приділяють утриманню бджолиних сімей у стані високої льотної активності. Якщо про це не подбати, то навіть сильні сім'ї можуть зібрати мало меду.

Послаблювати активність льоту бджіл може передройовий стан, перегрівання незахищених вуликів, нагромадження меду і відсутність вільних комірок для складання та дозрівання продукції, зайнятість бджіл іншими роботами у вулику, зокрема вигодовуванням розплоду, а також осиротінпя сім'ї.

Для утримання бджіл у стані високої активності збирання корму застосовують комплекс заходів. Найважливіше значення має використання бджолиних сімей, що забезпечують зниження рійливості на пасіці та високу медову і воскову продуктивність; утримання сімей у просторих вуликах та своєчасне розширення гнізд; для розплоду і меду повинна бути достатня кількість стільників; відбір і використання високопродуктивних маток, які більше завантажують бджіл роботою; використання частини бджіл для формування відводків або пакетів, що запобігає виникненню ройового стану; своєчасне відкачування меду та відбирання корпусів і надставок з продукцією; вивільнення найбільшої кількості бджіл для робіт на збиранні та переробці нектару обмеженням матки у відкладанні яєць та короткочасною перервою виховання розплоду; захист від нагрівання прямим сонячним промінням та добре вентилювання вуликів у літню пору, коли температура повітря піднімається вище 26 °С, розташування у затінених місцях.

Перевезення бджолиних сімей на медозбір. У великих господарствах площі земельних угідь часто перевищують 4—5 тис. гектарів. З центрального пасічного точка бджолині сім'ї не можуть зібрати нектар, що виділяється на віддалених посівах. Тому доводиться перевозити бджолині сім'ї до тих полів, де згідно з чергуванням культур у сівозміні розміщуються медоносні рослини. При цьому враховують строки їх цвітіння та наявність нектарних ресурсів на природних угіддях. Коли кормова база не забезпечує високого збору меду на землях свого господарства, кочівлю планують у межах району чи області. Нині при доброму забезпеченні транспортними засобами все частіше здійснюються міжобласні перевезення пасік.

Під час перевезення бджолині сім'ї потрапляють у незвичні для них умови. Бджоли збуджуються, в їх гнізді може порушуватись волого-температурний режим, стільники нерідко струшуються, а якщо вони з медом, то й обриваються.

Перед перевезенням рамки в гнізді закріплюють на своїх місцях, між ними встановлюють постійні або тимчасові роздільники. Крайні рамки закріплюють цвяхами. У вуликах-лежаках рамки затискують зверху поперечною планкою. На час перевезення, особливо в жарку нору, потрібний додатковий простір у гнізді, куди виходить частина бджіл. З цією метою об'єм вертикальних вуликів збільшують на один корпус або надставку.

Успішному перевезенню сімей сприяє вентиляція гнізда, для чого суцільну дощату стелю замінюють решітчастою рамою. Недопустиме перевезення бджолиних сімей з недозрілим медом, з якого випаровується багато вологи. Від неї бджоли можуть запаритись при підвищенні температури і вологості гнізда.

Перед навантаженням для перевезення льотки вуликів закривають, коли припиниться льот бджіл. У кузові автомобіля та на причепах вулики ставлять у два-три яруси, перев'язують навхрест вірьовками. Для провітрювання в жарку пору між стінками залишають простір шириною 10 см. При перевезенні в сонячну погоду бажане затінення тентом. Вулики розміщують так, щоб стільники займали положення паралельно осям транспортних засобів.

На невпорядкованих дорогах швидкість руху транспорту зменшують, щоб уникнути сильних поштовхів.

Затінення вуликів. Сонячне освітлення пасічних точків поліпшує їх санітарний стан і запобігає виникненню багатьох захворювань та подовжує тривалість робочого дня бджіл. Позитивний вплив його проявляється і в тому, що весною та наприкінці сезону зменшуються витрати кормового меду на обігрівання сім'єю свого гнізда, поліпшуються умови для ранніх і пізніх очисних обльотів бджіл.

Тому основний пасічний точок обладнують в найзручнішому щодо обігрівання сонцем місці. Утримання бджіл на ньому поєднують з роботами, спрямованими на інтенсифікацію нарощування бджіл до зимівлі та весною перед медозбором.

Для літнього утримання бджіл використовують кочові точки поблизу основних площ медоносних рослин. Влітку вулики краще розташовувати в затінених місцях, бо надмірне нагрівання гнізда і навколишнього повітря викликає спад льотної роботи бджіл, зменшення медозбору, посилення роїння на пасіці.

Затінення вуликів дає прибавку меду в середньому на сім'ю 6—8,5 кг, а інколи 14,5—21,2 кг. Негативний вплив спеки на бджіл зменшується при розміщенні вуликів під деревами або з північного боку лісосмуг льотками на північ, розкриванні льотків та вентиляційних отворів, створенні штучного затінення в разі відсутності природного захисту від перегрівання, фарбування вуликів, особливо даху, у світлі кольори. Якщо бджолині сім'ї протягом періоду кочівлі утримують на платформах, необхідно влаштувати накриття для утворення тіні в денні години.

Вентилювання гнізд під час медозбору бджоли посилюють, щоб забезпечити випаровування надмірної кількості води із набризку та не допустити підвищення температури понад 35 °С. В умовах порушення режиму вентилювання зменшується збирання нектару, бо частина бджіл залучаються до роботи крильцями біля льотка, інші залишають стільники і розміщаються на передній стінці та під льотком.

Допомагаючи бджолам, пасічники на час медозбору повністю відкривають льоткові отвори, вентиляційні щілини в даху вулика, вставляють засітковані рами замість стелі чи в інших місцях. При раптовому припиненні медозбору льотки знову звужують, щоб запобігти бджолиній крадіжці.