Бджолиний віск

Реферат

Хімічний склад і властивості. Бджолиний віск містить понад 300 різних речовин. Це складні ефіри — 72 % (24 назви), насичені вуглеводні — 14 % (250 речовин) та вільні, переважно жирні, кислоти — 14 % (12 назв). У процесі будування стільників бджолами та переробки воскової сировини потрапляють інші сполуки, які впливають на органолептичні властивості та фізико-хімічні показники воску. Ароматичні, барвні, мінеральні речовини, смоли, вода, виділення верхньощелепних залоз бджіл, що склеюють воскові часточки, не належать до обов'язкових складників натурального продукту і є домішками. Як правило, їх міститься небагато, але повністю позбутись їх у технологічному процесі не вдається.

Для визначення кількості основних речовин користуються показниками хімічної характеристики. Вміст складних ефірів оцінюють ефірним числом, вільних і зв'язаних кислот — числом омилення. Ефірне число високоякісного воску 73,8—76,6, число омилення 93,2—96,0. У реакцію з різними речовинами та зольними елементами вступають в основному кислоти. Солі та мила, утворені в результаті цього, погіршують якість воску. Наприклад, від солей при користуванні мідним посудом він набуває зеленуватого відтінку, залізним — рудого, цинковим — сірого.

Фізичний стан воску значно залежить від температури. В кімнатних умовах — це тверде тіло кристалічної структури, при температурі 30—35 °С стає пластичним, близько 63 °С — топиться. Температура затвердівання на один градус нижча. Підігрітий до 95—105 °С виділяє воду, що підтверджується утворенням на поверхні піни. Прогрівання в цих межах звільняє його від води. Точка кипіння воску вища 300 °С, при цьому він димить і розкладається.

Розчинність у різних речовинах неоднакова. Так, у бензині, скипидарі, бензолі, жирах, сірководні, ацетоні розчиняється добре, у винному спирті мало, а у воді та гліцерині зовсім не розчиняється. Воскова плівка паро- і газонепроникна.

Питома вага воску перебуває в межах 0,950—0,973, тому він плаває на воді. Але солі води, особливо кальцію і магнію, призводять до утворення емульсії. Коли в процесі перетоплювання воскової сировини використовують воду з підвищеним вмістом цих солей, готова продукція буде низької якості — сірого кольору, м'яка і без обробки непридатна для вироблення вощини. Утворенню емульсії сприяє розчинене у воді мило та інші речовини.

Воскова сировина — матеріал, після відповідної обробки якого одержують бджолиний віск. Це вибракувані стільники після використання їх у гнізді, чисті зрізки і шматочки стільників з будівельних рамок, воскові кришечки від розпечатаних з медом стільників, пасічна мерва, витопки, заводська мерва. Найбільшу кількість воску одержують із сушнику — вибракуваних стільників, непридатних для використання у вулику, та стільників з будівельних рамок. Свіжовідбудовані стільники містять майже чистий віск (97—98 %). В процесі старіння вони стають важчими за рахунок коконів, перги та інших залишків і тому навіть при незмінній кількості восковитість сировини знижується. Залежно від вмісту воску сировину — сушник ділять на три сорти: І — сушник білого та жовтого кольору без сторонніх домішок з восковитістю понад 70 %; II — сушник коричневого кольору, без перги та інших домішок, що пропускає світло через середостіння, а також світлі стільники з невеликою кількістю перги при середній восковитості 55—70 %; III — сушник після тривалого використання в гнізді темно-бурого й чорного кольору з низькою восковитістю — 40—55 %. Якщо сировина не відповідає вимогам навіть III сорту, її прирівнюють до витопок.

Чим довше використовують стільники для виведення розплоду, тим нижчої якості буде сировина після їх вибракування. Вони стають у 2—3 рази важчими, темнішають від залишків личинок і лялечок. Як тільки в комірках виведеться 12 генерацій бджіл, стільник підлягає вибракуванню. Щороку на пасіках перетоплюють близько 1/3 запасу стільників.

Забрус, як і вирізки з будівельних рамок, містить майже чистий віск. Але цієї сировини в переробку надходить мало — 1—2 кг при відкачуванні 1 ц меду. Витопки — це відходи, утворені у результаті перетоплювання на сонячній воскотопці стільників та інших видів воскосировини. Восковитість їх може доходити до 40—55 %. Витопки заготовляють на пасіках для добування з них додаткової кількості воску на воскобійних заводах. Заводська мерва містить значно менше воску (близько 20 %) і надходить для переробки на воскоекстракційні заводи. Із сушнику, забрусу, шматочків стільників з будівельних рамок витоплюють пасічний віск.

Переробка воскової сировини на пасіках відбувається за допомогою сонячних і парових воскотопок, а також способом розварювання і пресування пасічними воскопресами. Вона здійснюється в такій послідовності: сортування сировини, підготовка сушнику до перетоплювання, розварювання і пресування, відстоювання і очищення воску.

Сортування воскової сировини проводиться для того, щоб роздільно витопити віск з високоякісного матеріалу та старого сушнику. Відібраний окремо сушник І сорту, свіжовідбудовані вирізки з будівельних рамок, маточники, забрус легко й майже повністю віддають віск на сонячній або паровій воскотопці. Витопків і недобутого з них воску залишається дуже мало. Одержаний віск-капанець має високу якість; він відзначається високою твердістю, що дуже важливо при виготовленні міцної вощини. Відбудовані на ній стільники стійкі проти обривання під час перевезень бджолиних сімей.