Основні риси письменства на Україні в XIV—XVI ст.

Реферат

Історичні умови для розвитку культури і, зокрема, письменства на Україні в XIV—XVI ст., були надзвичайно несприятливі. Ще в XIII ст. дика монголо-татарська орда знищила на своєму шляху майже всі центри економічного, політичного та культурного життя колишніх руських земель. Спустошені були монастирі та церкви, де зберігалася богослужебна література, переписувалися нові книги і взагалі підтримувалося письменство.

Все те важким тягарем лягло на розвиток того величезного зльоту літератури, що його ми мали за часів могутньої Київської Русі. І все ж, як не можна було вбити народ, так не можна було знишити і його культуру, його кращі традиції. Народ жив і творив. І хоч про оригінальні літературні пам'ятки XIV — першої половини XVI ст. відомості дуже і дуже скупі, є всі підстави говорити про дальший розвиток українського письменства, яке було продовженням традицій Київської Русі і розвивалося на основі поглиблення східнослов'янських, міжслов'янських та європейських зв'язків взагалі.

Деякі суспільні й літературні рухи названого періоду залишалися спільними або мали місце в різних площинах на руських, українських та білоруських землях. Татарський, литовський, польський гніт накладав свій відбиток на загальне спрямування перекладних і оригінальних творів, робив певні повороти чи зміни в ідейному змісті навіть богословської літератури, викликав боротьбу поглядів і думок у патріотично настроєного духовенства. Разом з тим це був період великого Відродження, чи Ренесансу, в Західній і Центральній Європі, ідеї якого також знайшли відгук у Східній Європі, незважаючи на всі несприятливі умови.

Ідеї гуманізму, протестантизму поступово стають здобутком російської, української і білоруської культури. Найцікавішими явищами в східнослов'янській культурі XIV—XVI ст. були — «Другий південнослов'янський вплив», єресь і продовження традицій Київської Русі в південних і північних землях.