Виникнення і розвиток полемічно-публіцистичної прози

Реферат

Українська полемічно-публіцистична проза виникла у 80-ті роки XVI ст. в жорстокій боротьбі проти польсько-шляхетської, римсько-католицької пропагандистської публіцистики, проти наступу польських магнатів і шляхтичів, підтримуваних католицькою церквою, на соціально-політичні і національно-релігійні права українського народу; вона була своєрідною ідейною зброєю, одним із засобів підготовки народно-визвольної війни 1648—1654 pp. Представники демократичного напряму православних полемістів у полемічно-публіцистичних трактатах сміливо викривали злодіяння пап римських і Ватікану, польсько-шляхетського королівського уряду, світських і духовних магнатів, класових ворогів трудящих мас. І хоч полемічно-публіцистичні твори зовні мали церковно-релігійне забарвлення, в основі і суті своїй вони відбивали соціально-політичні суперечності і класову боротьбу епохи.

До нас дійшло понад 150 різних за змістом, ідейним спрямуванням і художньою формою та жанровими особливостями полемічно-публіцистичних трактатів, написаних представниками православного, уніатського і католицько-єзуїтського таборів полемістів, ідейні позиції, суспільно-політичні погляди та класові симпатії яких були різними. Навіть серед табору православних полемістів, що зовні палко виступали на захист «старожитної» православної віри, ми зустрічаємо два табори публіцистів, одні з яких, захищаючи православну віру, обстоювали класові інтереси трудящих, інші ж відбивали соціальні позиції українських панів-феодалів, козацької старшини і заможного міщанства.

Українська полемічно-публіцистична проза XVI — початку XVII ст. ввібрала в себе кращі традиції передової публіцистичної літератури XVI ст., які благотворно вплинули на творчість українських авторів.

Поширеними на Україні серед письменників-полемістів кінця XVI — початку XVII ст. були послання Максима Грека, творчість якого мала велике значення для зародження і розвитку літератури, особливо полемічно-публіцистичної прози і наукової філологічної думки.

Трактати М. Грека поширювались здебільшого у рукописах, про що свідчить цілий ряд списків його творів, складених на Україні в XVI—XVIII ст. Уже в кінці 70-х — на початку 80-х pp. XVI ст. полеміко-публіцистичні твори М. Грека, поряд із раніше написаними антикатолицькими трактатами невідомих авторів, широко використовувались культурними і релігійними діячами України як гостра ідеологічна зброя в боротьбі проти польсько-шляхетської католицької пропаганди, яка особливо посилилась після виступу відомого польського публіциста, пропагандиста католицизму і противника православної віри Петра Скарги з книгою «О jednosci Kosciola Bozego» («Про єдність церкви божої»), надрукованою 1577 р. Якщо в полемічному збірнику, складеному в 1578—1580 pp. в Супрасльському монастирі і безпосередньо спрямованому проти названої книги Петра Скарги, ми ще не зустрічаємо творів Максима Грека, то в упорядкованому на основі цього збірника (і також у Супраслі) на початку 80-х pp. XVI ст. іншому полемічному збірнику уміщено деякі полеміко-публіцистичні і філологічні твори Максима Грека. Цим збірником, як стверджує М. Петров, користувався Герасим Смотрицький, зачинатель української полемічно-публіцистичної прози.

Як і в багатьох українських рукописних збірниках, так і окремо, часто зустрічається «Слово Максима Грека о крестном знаменіи», надруковане на початку 80-х pp. XVI ст. в Острозі. У творах М. Грека трактується, зокрема, і богословське питання «про походження святого духа».

Брошуру, напевне, було підготовлено до друку ще в період роботи в Острозі Івана Федорова (1581), можливо, одночасно з «Хронологією» Андрія Римші (надрукованою в травні 1581 p.), але брошура не встигла вийти за Івана Федорова, який міг бути ще в Острозі, проте не працював, і друкувалась уже на кошти («за выдатком») Кирила Терлецького. У зв'язку з цим не були, мабуть, проставлені дата і місце видання, тому що друкарню Івана Федорова формально було заборонено.

Незважаючи на те, що православні, по суті, ще не дали належної відповіді на книгу єзуїта П. Скарги «Про єдність церкви божої» (1577) [правда, ще між 1577—1582 pp. з'явились анонімний трактат православних «Посланіе до латын из их же книг», коротке повчання «На латину и о папежах, который што в них вымыслив» (близько 1582 p.), сатиричний памфлет фольклорного походження про папісу — про папу Петра Гугнивого], 1586 p. у Кракові вийшла ще одна антиправославна книга — брошура єзуїта Бенедикта Гербеста «Wiary koscioia rzymskiego wywody у greckiego niewolstwa historya: dla jednosci» («Висновки віри римської церкви і історії грецького поневолення: для єдності»), яка багато в чому повторює трактат Скарги.