Василь Острозький (Суразький) і його «Книжица»

Реферат

Про використання полеміко-публіцистичних творів Максима Грека, спрямованих проти католицизму і політики Ватікану, говорить Василь Острозький у своїй «Книжице» — «О единой истинной православной вере и о святой соборной апостолской церкви, откуду начало приняла, и како повсюду распростреся», — що вийшла 1588 р. в Острозі і складається з шести великих трактатів.

Так, у передмові до другого трактату, присвяченого питанню «О исхожденію всесвятого и животворящего Духа», прямо вказано на використання творів Максима Грека, що гостро викривають латино-католицьку пропаганду і палко захищають православну віру: «однакже не от своих умышлений, но от некоих трудолюбных старец в духовном любомудріи и въспитаных, начеже от Максима инока святыа Афонскыа Горы сожителя (он же от божественных писаний и от святых богоносных отец вселенскых учителей, избравши, будучи у православнаго государя великаго князя Московскаго, написал против таковаго суемудрія некоего Николая Немца), с котораго писаніа его и мы, Боіею помощію, иже слепыя просвещающаго и младенца умудряющаго, елика сила въкратце избравшы, зде написахом».

Виклад цієї частини «Книжицы» автор починає також посиланням на твори Максима Грека «Глаголет Максим в своих списаніях...».

Василь Острозький (Суразький) мав на увазі насамперед твори Максима Грека, спрямовані проти Миколи Німчина, або, як сказано в інших посланіях, Миколи Латинянина. «Посланіе инока Максима Грека святогорского к Николаю многоучительному Немчину», «Инока Максима Грека, слово Николая Немчина, прелестника и звездочетца», «Инока Максима Грека, к Николаю Латынянину, слово о исхожденіи св. духа», «Максима инока святогорского слово ответно к Николаю Латынянину», проте полеміст використав й інші твори Максима Грека, в яких трактується питання «о исхожденіи св. духа» і які також написані проти «такового суемудріа некоего Николаа Немца» або папського посла в Москві Миколи Шамберга, і римсько-католицької пропаганди. Це: «Слово обличительно отчасти латинскаго злословія...» і два слова (що є, по суті, одним твором), опубліковані під однаковою назвою, — «Максима Грека слово на латинов, яко нелеть есть ни единому приложити что, или убавити в божественном исповеданіи непорочныя хрістіянскія веры», які у цьому трактаті наводяться, де дослівно, а де — в переробленому вигляді.

Острозька «Книжица» 1588 p. була широко відомою не тільки на Україні, а й у Росії, де з неї також робили копії, починаючи з XVII ст. У відділі рукописів Російської державної бібліотеки зберігається копія Острозької «Книжицы» 1588 р. «О единой истинной православной вере», виконана на 331 арк. напівуставом у XVII ст. Розділи 34 і 35 виданої в Москві 1644 р. «Кириллової книги» взяті безпосередньо з «Книжицы» 1588 p. Василя Острозького (Суразького).

Звичайно, полеміко-публіцистична проза антикатолицького змісту виникла на Україні у 80—90-х pp. XVI ст. у безпосередньому зв'язку з пекучою потребою дати відсіч польсько-шляхетським, католицьким письменникам, що розперезалися і висловлювали в своїх наклепницьких творах прагнення польських магнатів і феодалів, а також католицького духовенства, натхненного Ватіканом, — поневолити український трудовий народ економічно і політично, позбавити його вікової культури, що сягає своїми традиціями до славного минулого епохи Київської Русі, позбавити рідної «руської» (в розумінні «української») розмовної і книжної слов'янської мови, позбавити православної релігії, тобто покатоличити і спольщити український народ.

В кінці 80-х pp. XVI ст. в активну боротьбу проти католицизму та унії, проти польсько-шляхетського соціально-політичного і національно-релігійного гніту трудящих мас українського народу включається найвидатніший український письменник-полеміст, який майже все життя пробув на горі Афон у монастирі, Іван Вишенський, численні твори якого широко були відомі в рукописних збірниках на Україні, в Білорусії, а також і в Росії.