Клирик Острозький та його памфлети

Реферат

Вихованець Острозької школи Клирик Острозький (найбільш прийнятною нам здається думка про те, що під цим псевдонімом виступив ще молодий у кінці XVI ст. Гаврило Дорофеєвич, у майбутньому відомий український письменник і громадський діяч) займає важливе місце в історії української полемічно-публіцистичної прози кінця XVI ст. Три його памфлети — «Історіа о листрикійском, то есть о разбойническом, Ферарском або Флоренском синоде, вкоротце правдиве списаная» (1598), «Отпис» Іпатію Потію» (1598) і «Другий «Отпис» Іпатію Потію» — відіграли велику роль у боротьбі проти польсько-шляхетського панування на Україні, зокрема проти примусового насаджування уніатської церкви, проти незаконних рішень Брестського уніатського собору 1596 р.

Полемічно-публіцистичний трактат «Історіа о листрикійском... синоде...» написана була у формі церковно-історичної повісті в кінці 1596 чи на початку 1597 p., напевне, вже після виходу в світ «Апокрисиса» Христофора Філалета і наклепницької книги Петра Скарги на захист Брестського собору. Клирик Острозький, як і російський письменник Андрій Курбський, що жив у цей час на Україні й теж написав трактат про Флорентійську унію 1439 p., користувався, мабуть, тим самим джерелом. Це була досить актуальна книга, яка після виходу в світ друком у 1598 р. широко розповсюджувалась в Росії та Білорусії.